Орєшкін Борис Степанович

Борис Степанович Орєшкін (рос. Борис Степанович Орешкин; нар. 11 липня (24 липня) 1912(19120724), Санкт-Петербург, Російська імперія пом. 19 червня 1974, Ленінград, СРСР) — радянський футболіст, півзахисник. Заслужений майстер спорту (1945).

Борис Орєшкін
Особисті дані
Народження 11 (24) липня 1912(1912-07-24)
  Санкт-Петербург
Смерть 19 червня 1974(1974-06-19) (61 рік)
  Ленінград
Поховання Серафимівське кладовищеd
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1935–1939  «Електрик» (Ленінград) 70 (4)
1940–1947  «Динамо» (Ленінград) 74 (1)
1941  «Динамо» (Ленінград) 4 (0)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди  
Медаль «За оборону Ленінграда»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Футбольну кар'єру розпочав у ленінградській команді «Двигун». Через шість років перейшов до складу «Червоної зорі». Азартний, мобільний і технічний гравець, добре діяв у відборі м'яча, відрізнявся широким діапазоном дій і оригінальними ігровими рішеннями.

Грав у фіналі кубка СРСР 1938 року. Наступного сезону його клуб, який у той час називався «Електрик», вибув до другого дивізіону, а Борис Орєшкін почав захищати кольори «Динамо».

У роки Німецько-радянської війни — головний старшина морського загону берегової охорони, командир сторожового катера. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю «За оборону Ленінграда».

У травні-червні 1942 року брав участь у матчах у блокадному Ленінграді. У першому з них, його «Динамо» здобуло перемогу з рахунком 6:0 над над командою Ленінградського металевого заводу; у другому, під ворожим артилерійським обстрілом — була зафіксована нічия (2:2)[1][2][3].

З московським «Динамо», восени 1945 року, їздив до Великої Британії (разом з одноклубником Євгеном Архангельським і армійцем Всеволодом Бобровим). На поле виходив у двох останніх матчах турне: проти лондонського «Арсенала» (перемога 4:3) і шотландського «Глазго Рейнджерса» (нічия 2:2)[4][5]. Того ж року, йому було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту».

За ленінградське «Динамо» виступав протягом трьох повоєнних сезонів. Всього в чемпіонатах СРСР провів 144 матчі, забив 5 м'ячів.

Закінчив спецвіділення Державного інституту фізичної культури ім. П. Ф. Лесгафта (1947)[6]. Працював старшим тренером в алма-атинському «Динамо» (1952), команді з Мурманська (1961—1962) і ленінградських клубах «Більшовик» (1960) та «Арсенал» (1969—1973). Три роки був заступником голови міської секції футболу (1956—1958).

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.