Оріхівське відслонення

Гірські породи, що виходять на поверхню в межах дільниці, відносяться до світи С¹₅ нижнього карбону. Представлені чергуванням досить потужних (до 30 м) пластів пісковиків і глинистих сланців. Останні, як правило, переважають за потужністю пісковики приблизно в 3-4 рази. У східному напрямку, ближче до міжрічкового вододілу, гряди пісковиків виділяються у рельєфі значно менше, їх відносна висота складає всього декілька метрів. Ближче до схилу балки їх висота поступово зростає і сягає 30 м. Схили гряд асиметричні: північний — крутий, у верхній його частині спостерігаються урвища висотою до 5-7 м, південний, що орієнтований за падінням порід, більш пологий. Нижче схил стає пологим за рахунок шлейфу колювіально-делювіальних відкладень. Улоговини (частина засаджена деревам протиерозійних лісосмуг) між грядами мають ширину 100–150 м. У поперечному перетині вони з вигнутим днищем. У нижній частині улоговин спостерігаються неглибокі висячі яри — їх гирла розташовані значно вище днища балки Юськіна. Формування грядово-улоговинного рельєфу пов'язане з нерівномірним опором процесам вивітрювання і розмиву пісковиків і глинистих сланців. У результаті більш інтенсивного розмиву сланців виникають улоговиноподібні пониження за простяганням порід, що призводить до орографічного виділення гряд.

Геологічна пам'ятка природи офіційно не оформлена. Не потребує охорони.

• Геологічні пам'ятки природи Луганської області

• Геологічні пам'ятки України / За ред. В. І. Калініна, Д. С. Гурського, І. В. Антакової. У чотирьох томах. Том 4. — Львів: ЗУКЦ, 2011. — С. 240–260.

• Інтерактивна карта геологічних пам'яток України.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Оріхівське відслонення на Вікімапії.