Оріхівський Олексій Володимирович

Народився 1982 року в селі Залізничне (Полтавський район, Полтавська область). З 1984-го проживав у селі Кам'янка (Тростянецький район, Сумська область). 1999 року закінчив ЗОШ села Кам'янка, потім — ПТУ № 25 міста Тростянець за фахом тракторист-машиніст. Проходив строкову службу у військах ППО. Працював охоронцем, з 2011-го — кінологом у службі охорони Артемівського заводу шампанських вин.

Влітку 2014 року на прохідній заводу внаслідок вчиненого терористами артилерійського обстрілу зазнав поранень його товариш; Олексій добровольцем пішов до військкомату. З серпня 2014-го по вересень 2015 року проходив службу за мобілізацією на посаді командира саперного відділення 91-го полку, виконував бойові завдання в районі Дебальцевого. З жовтня по 12 грудня 2015 року проходив навчання в 184-му навчальному центрі — у жовтні підписав контракт. Після підготовки до свого підрозділу в десантну бригаду; молодший сержант, командир кулеметного відділення роти вогневої підтримки 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї бригади.

21 грудня 2017 року після опівночі внаслідок обстрілу поблизу селища Кам'янка зазнав важкого поранення уламком міни калібру 120 мм, що пробив бронежилет; за дві години помер.

23 грудня 2017 року похований на центральному кладовищі Тростянця, Алея Героїв.

Без Олексія лишились мама та молодший брат.

• Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[1].
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 грудня[2][3].

• Оріхівський Олексій Володимирович // Книга пам'яті
• Український Меморіал