Ор Атіка

Ор Атіка народилася 12 липня 1970 року в місті Ештуріл, Португалія, і виросла в Парижі. Вона донька кінооператора Мішеля Фурньє і акторки марокканського походження Оде Атіки Біттон.[2][3] Коли Ор було всього 9 років, вона з'явилася в епізоді фільму Жанни Моро «Дівчина-підліток» (фр. L'Adolescente).[4] Проте дівчина не замислювалася про кар'єру акторки: в дитинстві вона мріяла стати аукціоністом або журналісткою. Закінчивши школу, вона деякий час вивчала юриспруденцію, потім навчалася в університеті історії мистецтв «Еколь дю Лувр» і перепробувала масу різних занять.[5]

У 1992 році Ор отримала невелику роль у фільмі Віржині Тевне «Сему досить» («Same Suffit»), після того, як випадково була помічена агентом з підбору акторів й була запрошена на кастинг.[4] Продовжуючи ходити на кастинги, Ор записалася на акторські курси Бланш Салан, а також почала відвідувати заняття в акторській школі «Курси Флоран».[5]

У 1997 році Ор Атіка здобула популярність завдяки ролі Каріни в комедії Тома Жило «Рецепт від бідності». Комедія про патологічного брехуна мала чималий успіх, і в 2001 році відбулася прем'єра сиквела — «Це правда, якщо я брешу».[2] Також у 1997 році Атіка виконала головну роль у фільмі Еріка Рошана «Хай живе республіка!», а в 1998 знялася в комедії «Красуні» Аріеля Зейтуна.

У 2000 році Атіка, яка до цього грала переважно комедійні ролі, змогла розкрити нові грані свого таланту в драмі «Помилка Вольтера» — дебютному фільмі Абделатіфа Кешиша.[4] Потім вона виконала низку яскравих ролей в авторських фільмах, таких, як «І моє серце завмерло» Жака Одіара (2005) та «Заповіт» (2004) Хассана Легзулі, зйомки якого проходили в Марокко — країні предків Ор Атіки.

У 2000-і роки акторка була затребувана і в комерційному кіно. Вона взяла участь в екшн-трилері «Інкасатор» (2004), романтичній комедії «Який ти прекрасний!» (2006), дія якої розгортається в одній з єврейських громад Парижа, а також зіграла роль арабської принцеси Аль-Тарук в пародійному шпигунському бойовику «Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо» (2006). У 2007 році Ор Атіка знялося в комедії Марка Фетуссі «Життя артиста» разом з Сандрін Кіберлен і Дені Подалідесом, у 2008-му зіграла головну роль у стрічці Катрін Кастель «48 годин на добу».

У 2003 году Ор Атіка дебютуваля як режисерка, знавши іронічну короткометражку під назвою «Для чого треба голосувати за екологію», яка завоювала премію Міжнародного кінофестивалю жінок-режисерів у Кретеї, а в 2007-му — стрічку «Про кохання».

Серед робіт Ор Атіки 2000-х років — ролі в драмі «Версаль» (2008), в якій також взяв участь Гійом Депардьє, і в мелодрамі «Мадемуазель Шамбон» (2009), за роль Анни-Марії в якому, акторка була номінована на французьку національну кінопремію «Сезар» у категорії «Найкраща акторка другого плану».[6]

У 2010 році Ор Атіка знялася в соціальній комедії Марка Фетуссі «Копакабана», де її партнерками по знімальному майданчику були Ізабель Юппер і Лоліта Шамма.

Ауре Атика підтримує романтичні стосунки з музикантом і ді-джеєм Філіппом Здаром. У 2002 році у пари народилася донька Анжеліка.[7]

у 2015 році Ор Атіка була нагороджена французьким Орденом Мистецтв та літератури (кавалер).[8]

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ор Атіка
• Ор Атіка на сайті Kino-teatr.ua