Оскар Мунцель

Оскар Йоахім Ернст Мунцель (нім. Oskar Joachim Ernst Munzel; 13 березня 1899, Гріммен — 1 січня 1992, Бонн) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту і бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Оскар Мунцель
нім. Oskar Munzel
Оберст Мунцель (1943).
Народився 13 березня 1899(1899-03-13)[1]
Грімен, Передня Померанія-Рюген, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина
Помер 1 січня 1992(1992-01-01)[1] (92 роки)
Bad Godesbergd, Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Золотий німецький хрест
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Біографія

Мунцель розпочав свою військову кар'єру 3 липня 1917 року у 8-му уланському полку. Учасник Першої світової війни. Після закінчення війни продовжив службу в рейхсвері. З 1938 року служив в ОКГ. З 1 червня 1941 року — командир дивізіону 6-го танкового полку, з грудня 1941 року — всього полку. З лютого 1943 року — керівник тактичних курсів 2-го танкового училища. 26 вересня 1943 року очолив 1-ше танкове училище. З 15 вересня по 25 листопада 1944 року — командир 14-ї танкової дивізії. З 15 січня по 15 березня 1945 року командував корпусною групою 1-ї танкової армії. З 20 березня 1945 року — командир 2-ї танкової дивізії. З 6 квітня 1945 року — вищий танковий офіцер головного командування «Захід». 10 травня 1945 року потрапив у полон. 23 травня 1947 року звільнений.

Працював у різних фірмах. З 15 червня 1951 по 14 червня 1954 року — військовий радник в Єгипті. 11 травня 1956 року вступив у бундесвер, командував училищем бронетанкових військ в Мюнстері. Пізніше він був інспектором бронетанкових військ. 31 березня 1962 року вийшов у відставку. В 1963-72 роках — військовий радник в Тайвані.

Звання

Нагороди

Бібліографія
  • Panzer-Marsch, aus dem Nachlaß des Schöpfers der Deutschen Panzerwaffe Heinz Guderian, bearbeitet von Oskar Munzel, Schild-Verlag, 1952 (2. Auflage; 3. Auflage 1956)
  • Panzer-Taktik – Raids gepanzerter Verbände im Ostfeldzug 1941/42, in: „Die Wehrmacht im Kampf“, Band 20, Scharnhorst Buchkameradschaft, Neckargmünd 1959
  • Die deutschen gepanzerten Truppen bis 1945, Maximilian-Verlag, Herford und Bonn 1965
  • Gekämpft, gesiegt, verloren – Geschichte des Panzer-Regiments 6 1740–1980, E.S. Mittler & Sohn, 1980, ISBN 978-3813201161

Література
  • Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, ISBN 3-7909-0202-0.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Generalmajor Oskar Munzel zum 90. Geburtstag, in: „DAS SCHWARZE BARETT“ (Organ des Freundeskreises Offiziere der Panzertruppe), Nr. 6 (1989)

Примітки
  1. SNAC — 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.