Особняк Субіз

Особняк Субіз[3], також Отель Субіз[4] (фр. Hôtel de Soubise) — невеликий палац в 3-му окрузі Парижа за адресою Rue des Archives, 60, знаменита брама якого виходить на вулицю Rue des Francs Bourgeois. У палаці розташований Музей історії Франції.

Особняк Субіз

48°51′38″ пн. ш. 2°21′30″ сх. д.
Країна  Франція[1][2]
Розташування Archivesd[2]
Маре
Тип private mansiond[1]
Стиль Рококо, готика і Французьке бароко
Архітектор Pierre-Alexis Delamaird
Дата заснування 1705
Адреса rue des Francs-Bourgeoisd
Особняк Субіз
Особняк Субіз (Франція)
 Медіафайли у Вікісховищі
В'їзна брама, що збереглася від особняка конетабля Кліссона

Історія будівлі

У 1371—1375 конетабль Олів'є де Кліссон побудував на цій ділянці землі свій особняк. Від його споруди збереглися укріплені ворота з двома баштами з боків, що виходять на вулицю Архівів.

У 1553 будівля перейшла до герцога Гіза, який вирішив повністю пребудувати особняк. Від палацу Гізів до наших днів дійшли каплиця й зал варти (фр. salle des gardes), де в XVI столітті проходили збори Католицької ліги. Можливо, саме тут була задумані Варфоломіївська ніч та повстання 1588 року[5]. За Марії де Гіз, останньої прямої спадкоємиці старшої гілки дому Гізів, в особняку було засновано блискучий театр, в постановках якого зокрема брали участь Корнель, Лермі, Шарпантьє.

Після смерті Марії де Гіз в 1688, особняк у 1700 придбав принц Субіз, Франсуа де Роан (1630—1712). У 1705 нові господарі розпорядилися повністю переробити особняк, залишивши від старого лише в'їзну браму як боковий вхід.

Архітектором було призначено П'єра Деламера, який, як і власник, був родом зі Страсбурга. Будівництво велося в 1705—1709. За облашутвання інтер'єру відповідав архітектор і декоратор Жермен Бофран (1667—1754). Інтер'єр готелю Субіз вважається чи не найкращим зі збережених інтер'єрів у стилі рококо. Саме особняк Субіз та ще палац Марлі є чудовими зразками зародження цього стилю. Особливої уваги заслуговує «Овальний салон» (або «салон Принцеси»), чиї стіни оздоблені дзеркалами та картинами, що маскують перехід від стін до стелі. Таким чином, в салоні немає жодної прямої лінії.

Після втечі Роанів до Австрії, їхній особняк в 1808 викуплено державою. Наполеон I розмістив у ньому Національні архіви Франції.

1867 року, за Наполеона III, на базі Архівів було засновано Музей історії Франції.

Примітки
  1. base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
  2. archINFORM — 1994.
  3. Французьке слово Hôtel означає тут не власне готель, а особняк, окремий будинок, див. статтю особняк
  4. Таке написання у виданні О. Л. Шевнюк. Історія мистецтв : навч. посіб. / Олена Леонідівна Шевнюк. – К. : Освіта України, 2015.
  5. / chan / musee / action_culturelle / docs / Historique_Hotels.pdf Історія особняка на сайті музею історії Франції

Література
двір Отелю Субіз
  • Georges Bonnefons, Les Hôtels historiques de Paris, 1852, p. 5.
  • Fiske Kimball, The Creation of the Rococo (Philadelphia Museum of art), 1943.
  • Jean Pierre Babelon: Le grand Appartement du Prince de Soubise au rez-de-chaussée de l'Hôtel de Soubise (Archives Nationales): histoire des états successifs jusqu'à la récente restauration. In: Cahiers de la Rotonde. n° 5 (1982), Paris, p. 43–98.
  • Philippe Béchu, Christian Taillard: Les hôtels de Soubise et de Rohan-Strasbourg. Marchés de construction et de décor. Centre historique des Archives nationales, Paris 2004.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.