Острови космосу

«Острови космосу» (англ. Islands of Space) — науково-фантастичний роман американського письменника Джона Вуда Кемпбелла. Вперше опублікована окремою книгою в 1957 році видавництвом Fantasy Press тиражем 1 417 примірників. Роман спочатку з'явився в журналі Amazing Stories Quarterly; текст був «розширено відредагований» для публікації книги Ллойдом Артуром Ешбахом та затверджений Кемпбеллом[1]. Видання в м'якій обкладинці було опубліковано Ейс Букс у 1966 році. У 1973 році «Острови» були включені до збірки романів «Акрот, Вейд та Морі». У 1967 році вийшов німецький переклад роману під назвою «Kosmische Kreuzfahrt», а в 1976 році — італійський («Isole nello spazio»)[2].

«Острови космосу»
англ. Islands of Space
Жанр наукова фантастика
Автор Джон Вуд Кемпбелл
Мова англійська мова
Опубліковано 1957
Видавництво Fantasy Press
Видання 1957
Попередній твір «Чорна зірка проминає»
Наступний твір «Завойовники з безкінечності»
«Острови космосу» були спочатку опубліковані на сторінках журналу Amazing Stories Quarterly влітку 1931 року.

Зазвичай роману «Острови космосу» приписують введення до наукової фантастики понять «гіперпростір» та «двигун викривлення»[3][4].

Сюжет

Роман розповідає про пригоди чотирьох друзів: Аркота, Морі, Вейда та Фаллера.

Відгуки

Еверетт Ф. Блайлер описував оригінальний текст як «занадто перевантажений непотрібною (хоч й іноді геніальною) експозицією, тому [він] практично нечитабельний, [зі] слабким сюжетом та оригінальністю, і [присутні] кліше в сюжеті роману»[1].

Теодор Стерджон, переглянувши видання Fantasy Press, пише: «Це справді паршива книга», виправдовуючи свої слова відсутністю яскравих персонажів, напруги та сюжету як такого, а також стиль написання «такий, мов би висушено пурпурну кров одинокого фана журналу». «АЛЕ», — продовжував він, — «Острови — це подорож далеко за межі марвелівського де-інде, де ... ріг опушення технологічної та механічної матерії, як реальної, так і екстраполярної, виливається величезним і залишеним, [і] розповідь, яка не виглядала правильною без його науки — найчистіша і майже рідкісна форма наукової фантастики». Стерджон зробив висновок: «Настав час і минув часу для [наукової фантастики] наповнити себе багатою некривавою старою космічною оперою[5]». Пітер Шуйлер Міллер писав, що книжкова версія «була ретельно модернізована, [але] вона старомодна. Це також дуже характерно для найкращої «жорсткої» наукової фантастики того часу[6]». Також вважається, що це перше використання терміну «Жорстка наукова фантастика» у друкованій літературі[7].

Примітки
  1. Everett F. Bleiler, Science-Fiction: The Gernsback Years, Kent State University Press, 1998, p.52-54
  2. ISFDB publishing history
  3. J. Gardiner, "Warp Drive - From Imagination to Reality", Journal of the British Interplanetary Society, vol. 61, p. 353-357 (2008)
  4. Brian Stableford, Historical Dictionary of Science Fiction Literature, Scarecrow Press, 2004, p.168
  5. "On Hand: A Book", Venture Science Fiction, November 1957, p.82
  6. "The Reference Library", Astounding Science Fiction, November 1957, p.143
  7. Westfahl, Gary (28 лютого 1996). Introduction. Cosmic Engineers: A Study of Hard Science Fiction (Contributions to the Study of Science Fiction and Fantasy). Greenwood Press. с. 2. ISBN 0-313-29727-4. Процитовано 7 жовтня 2007. «hard science fiction ... the term was first used by P. Schuyler Miller in 1957»

Джерела
  • Chalker, Jack L.; Mark Owings (1998). The Science-Fantasy Publishers: A Bibliographic History, 1923-1998. Westminster, MD and Baltimore: Mirage Press, Ltd. с. 240.
  • Tuck, Donald H. (1974). The Encyclopedia of Science Fiction and Fantasy. Chicago: Advent. с. 87–88. ISBN 0-911682-20-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.