Джон Вуд Кемпбелл

Джон Вуд Кемпбелл-молодший (англ. John Wood Campbell, Jr.; 8 червня 1910 року, Ньюарк, Нью-Джерсі, США 11 липня 1971 року, Маунтенсайд, Нью-Джерсі, США) — американський письменник і редактор, багато в чому сприяв становленню «Золотого віку наукової фантастики».

Джон Вуд Кемпбелл
англ. John Wood Campbell, Jr.
Ім'я при народженні Джон Вуд Кемпбелл (John Wood Campbell, Jr.)
Псевдо Don A. Stuart[1], Karl van Campen[2] і Arthur McCann[3]
Народився 8 червня 1910(1910-06-08)[4][5][…]
Ньюарк, Нью-Джерсі, США
Помер 11 липня 1971(1971-07-11)[4][5][…] (61 рік)
Маунтенсайд, Юніон, Нью-Джерсі, США
Громадянство  США
Діяльність письменник
редактор
Alma mater Дюкський університет, Массачусетський технологічний інститут і Blair Academyd
Мова творів англійська[4]
Напрямок наукова фантастика
Жанр наукова фантастика
Конфесія атеїзм
Автограф
Премії Премія Г'юго

 Джон Вуд Кемпбелл у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Дитинство

Джон Кемпбелл народився 8 червня 1910 року в Ньюарку (штат Нью-Джерсі). Батько, Джон Кемпбелл, інженер-електрик місцевого відділення телефонної компанії «Белл», мав стриману і холодну вдачу, мати — Дороті Кемпбелл, навпаки, дуже ніжна і відкрита. Деякий вплив на хлопчика мала сестра-близнючка його матері, яка недолюблювала маленького Джона, і він бувало її лякався, коли бачив в ній якби свою матір, але в самому поганому настрої. Він завжди відчував певні сумніви — хто перед ним, добра мати або зла тітка. Так що дитинство у нього виявилося не з легких. Джон з дитинства цікавився літературою, наукою і теорією космічних польотів. У підвалі батьківського будинку він організував нехитру хімічну лабораторію, лагодив однокласникам велосипеди, а в будинку — всі електричні прилади.

Освіта

У 18 років Кемпбелл здає вступні іспити в Массачусетський технологічний інститут (Massachusetts Institute of Technology), де був дуже дружний з молодим професором математики Норбертом Вінером (Norbert Wiener) — майбутнім «хрещеним батьком» інформатики. Але в 1930 р. був викинутий з MIT внаслідок провалу іспиту з німецької мови. Тоді, за допомогою фінансової підтримки батька, він протягом року продовжив навчання на фізичному факультеті Університету Дьюка (Duke University) в Дархемі (штат Північна Кароліна), отримавши в результаті в 1932 році диплом бакалавра в області ядерної фізики. Все подальше життя Кемпбелл цікавився проблемами ядерної енергетики, написавши чимало статей на цю тему і видавши у 1947 році в Нью-Йорку науково-популярну книгу «Атомна історія» (The Atomic Story). Зовсім трохи пропрацювавши комівояжером, продаючи газети, старі автомобілі, вентилятори та газові плити а також лаборантом в хімічній компанії, він остаточно перейшов до літературної діяльності.

Творчість

Літературна діяльність

Дебют Кемпбелла відбувся в журналі «Amazing Stories» в січні 1930 року оповіданням «Коли не витримують атоми» («When the Atoms Failed»). А вже в червні він публікує повість «Піратство більш переважно» («Piracy Preferred»), а восени — невеликий роман «Проходження Чорної Зірки» («The Black Star Passes»). Ці романи спочатку друкувалися виключно в журналах, а в книжковому варіанті були перевидані лише в 1950-1960-ті роки. Ці, та наступні його твори приймаються читачами «на ура». Але згодом Кемпбелл починає обтяжуватися примітивністю прийомів та тими темами, що підіймаються у тодішній науковій фантастиці, і починає публікувати в «Astounding» оповідання, в яких відпрацьовує той чи інший «прорив» фантастики в нові стилістичні та тематичні сфери.  Кемпбелл переходить до більш серйозних літературних тем, публікуючи свої твори під псевдонімом Дон А. Стюарт (Don A. Stuart), створеному на основі імені і дівочого прізвища своєї першої дружини. Під цим ім'ям він створив чимало цікавих повістей і оповідань, як, наприклад, оповідання «Сутінки» (1934) або трилогія 1935 року про механізовану еволюцію: «Машина», «Прибульці» і «Заколот». Твори, опубліковані у цей період, Кемпбелл лише зрідка друкував під своїм справжнім ім'ям. Одного разу письменник використовував ще один свій псевдонім «Карл Ван Кемпен» в грудневому номері журналу «Вражаюча наукова фантастика» за 1934 рік, де вже були оповідання Дона А. Стюарта і уривок з роману Джона Кемпбелла. Його письменницька кар'єра практично завершується публікацією повісті «Хто йде?» («Who Goes There?», 1938). Це розповідь про те, як в обмеженому просторі антарктичної станції в людину вселилося хитре інопланетне чудовисько. Цей твір до цих пір вважається одним з найкращих НФ-трилерів. Повість була тричі екранізована . Фільми:

Редакторська діяльність

У вересні 1937 року крісло редактора «Astounding» залишає Ф. Орлін Тримейн і це місце пропонують Кемпбеллу, який негайно погоджується і починає проводити в життя давно задуману реформу фантастики. Саме в цей період він знаходить таких авторів, як Айзек Азімов, Роберт Гайнлайн, Теодор Стерджон, Альфред ван Вогт, Лестер дель Рей, а також залучає до роботи перспективних «старичків» Генрі Каттнера і Кетрін Мур, Л. Спрега де Кампа, Кліффорда Саймака, Джека Вільямсона та інших. Він, приміром, перший запропонував ідею знаменитих «Трьох законів робототехніки» Айзеку Азимову, подав ідеї кількох оповідань Роберту Хайнлайну. У 1932 році він першим у фантастиці висунув ідею про суперкомп'ютер, в 1934 році в одному зі своїх романів вперше згадав про «гіперпростір», в іншому — про синтетичну їжу, а в 1945-му у своїй редакторській колонці вперше згадав слово «ЕТ» (скор. від extraterrestrial — позаземної).

Джон Кемпбелл, жорстко вимагав від авторів неодмінного поєднання в їх творах «справжньої» науки, високих художніх достоїнств і акценту на соціальні та людські наслідки науково-технічного прогресу, вирішив завдання виняткової важливості для американської наукової фантастики, виявивши цілу плеяду дивовижних талантів, які отримали світове визнання. Він був енергійний, діяльний редактор, який мав свої ідеї. З молодими авторами він не церемонився, але давав можливість друкуватися всім, у кому зміг розгледіти хоча б частинку таланту (як він його сам розумів). Правда, писати про все не давав. Все це дозволяє йому зробити «Astounding» найкращим журналом фантастики 1940-х років. Пізніше він також створює журнал фентезі «Unknown» (1939-1943).

У воєнний час Кемпбелл виявляв великий інтерес до різних навколонаукових або альтернативних теорій (в основному до телепатії і екстрасенсорики), а в 1949 році зацікавився новою наукою «діанетикою» (dianetics) Л. Рона Хаббарда (L. Ron Hubbard). Це в якійсь мірі негативно вплинуло на його журнал. Айзек Азімов писав: «Багато авторів почали використовувати псевдонаукові сюжети, щоб гарантувати свої публікації, але найкращі автори журналу пішли з нього, і я в їх числі».

На початку 1950-х лідерство Кемпбелла похитнула поява нових журналів фантастики, орієнтованих більше на літературність, ніж на концептуальність «Galaxy», «Magazine of Fantasy and Science Fiction», «If» та інших. Тим не менш аж до своєї смерті Кемпбелл залишався одним з найбільш авторитетних діячів американської і світової фантастики.

Приватне життя

Майже все своє життя Кемпбелл прожив в містечку Маунсайд (штат Нью-Джерсі) разом зі своєю другою дружиною Маргарет Вінтер (Margaret Winter), на якій одружився в 1950 році і з якою у них було троє дітей. В цьому містечку в своєму будинку в липні 1971 року, сидячи перед телевізором, він заснув у кріслі і помер від серцевого нападу

Присуджені премії

  • 1968 рік — Премія «Скайларк» (Skylark) за внесок у розвиток фантастики
  • 1971 рік — Перше місце повісті «Who Goes There?» і оповідання «Twilight» як найкращих фантастичних творів короткої форми, опублікованих до 1940 року, в голосуванні читачів журналу «Analog»
  • 1996 рік — Посмертно внесений у списки «Залу Слави наукової фантастики» (SF Hall of Fame)
  • 1996 рік — Премія «Ретро-Г'юго» (Retro Hugo) — найкращому редактору 1945 року
  • 2001 рік — Премія «Ретро-Г'юго» (Retro Hugo) — найкращому редактору 1950 року
  • 2004 рік — Премія «Ретро-Г'юго» (Retro Hugo)- найкращому редактору 1967 року

На честь Джона Кемпбелла названі дві премії Меморіальна премія імені Джона Кемпбелла за найкращий науково-фантастичний роман і Премія Джона В. Кемпбелла найкращому новому письменнику-фантасту.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.