Острожецьке князівство

Острожецьке князівство — невеличке удільне васальне князівство 14—16 ст. у Великому князівстві Литовському (від 1569 — Речі Посполитій). Включало землі на Волині з центром у Острожцю (нині у Ровенській області, Україна). Власниками були представники роду Головня. Герб являє собою щит, на якому вміщено знак у вигляді з'єднаних стовпом двох півкіл з кінцями, загнутими додолу і вбік; над щитом — шолом, у нашоломнику два дерева, навколо щита намет. У 1560-х роках нашоломник став у вигляді страусового пера та намету.

Острожецьке князівство
кін. XIV ст. – 1585
Столиця Острожець
Мови Староукраїнська
Релігії Православ'я
Форма правління Монархія
КнязіДмитро Головня
Історія
 - Засновано кін. XIV ст.
 - Ліквідовано 1585

Історія

На зламі XІV—XV ст. (між 1386 та 1399 роками) Дмитро Головня одержав у володіння князівство з центром у місті Острожець у Луцькій землі. Втім, ймовірно, згодом цей уділ було втрачено, оскільки у 1446 році великий князь Свидригайло передав ці володіння Іванові Дмитровичу на прізвисько «Лизинос» та його синовам Глібові, Михайлу та Василині, зазначивши, що повертає дідичині володіння.[1] "20 листопада 1446, в селі Несвіч князь Свидриґайло Ольґердович слузі за вірну службу надав кн. Івану Дмитровичу дозвіл про повернення Острожця та інших сіл: Косарів, Блищани, Теренош, Войниця на річці Іква, Перекали у Радомишля два поселення, а біля Стубли, Дюксин, Суськ два поселення на річці Горині, та на річці Случі Андріїв(Березне), Бронне, Тишиця, Княже, Савидьковичі, Ченін, Моквин у Луцькому повіті, які тримав ще його батько князь Дмитро і які він сам разом з синами відтепер має посідати на вічному праві. Керувати тими доходами і приходами, що в цих селах, а саме: полями, лісами, пасіками, ловлі з річок, озер, ставів, ставищ, млинами, болотами, покладами, сіножатями, криницями, бобровими ловами, та всіма пожитками та правами."[2]

Напочатку XVI ст. внаслідок фінансових негараздів та судових суперечок було втрачено міста Блищани, Терешів, Войниця, Перекали, Радомишль, Суськ. Тому через малий розмір і статки князів цей уділ не мав значного впливу в Волині. З огляду на це князі Острожецькі орієнтувалися на князів Острозьких й Корецьких, перебуваючи в їхньому почті, обіймаючи державні посади нижчої та середньої ланки.

Розширення володінь, активний обмін, купівля та продаж відбуваються з часів Петра Михайловича Головні-Острожецького (онука Івана Дмитровича Головні) у 1520—1530-х роках. У 1585 році після смерті князя Андрія Федоровича Острожецьке князівство припинило своє існування: його володіння поділили роди Потіїв, Острозьких, Козинських та Тушевицьких.[3]

Джерела
  • Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993.
  • Однороженко О. До історії Української генеалогії і геральдики: княжі роди XIV–ХVII ст.//Генеалогічні записки. — Львів, 2010. — Вип. 8 — С. 25-28
  1. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи. – С. 232. 197 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy. – S. 131
  2. Российский государственный архив древних актов, ф. 389, оп. 1, спр. 196, арк. 220 зв.–221
  3. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. -К., 2006. - С.144
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.