Отелло (Верді)

«Отелло» (італ. Otello) — опера на 4 дії італійського композитора Джузеппе Верді, написана в 1881—1886 роках на лібрето Арріґо Бойто за мотивами однойменної п'єси Шекспіра. Прем'єра пройшла 5 лютого 1887 року в театрі Ла Скала, за участю Ф. Таманьо (Отелло) і В. Мореля (Яго).

Опера «Отелло»
італ. Otello[1]
Композитор Джузеппе Верді[1]
Автор лібрето Арріґо Бойто[1]
Мова лібрето італійська
Джерело сюжету Отелло
Жанр опера[1]
Кількість дій 4 Дія (театр)[1]
Рік створення 1884
Перша постановка 5 лютого 1887[1]
Інформація у Вікіданих
 Отелло у Вікісховищі

Дійові особи
Партія Голос Виконавець на прем'єрі 5 лютого 1887
(Диригент — Франко Фаччо)
Отелло — мавр, полководець венеціанської армії Тенор Франческо Таманьо
Дездемона — його дружина Сопрано Ромільди Панталеони
Яго — мічман Баритон Віктор Морель
Емілія — дружина Яго мецо-сопрано Джиневра Петрович
Кассіо — начальник ескадри Тенор Джованні Паролі
Родріго — венеціанський патрицій Тенор Вінченцо Форнарі
Лодовіко — посланник Венеціанської Республіки Бас Франческо Наварін
Монтано — попередник Отелло в урядуванні островом Кіпр Бас Наполеона Лімонта
Герольд Бас Анджело Лагомарсіно
Хор: венеціанські солдати і моряки, кіпрські городяни, діти.

Зміст

Фабула в основному збігається з вихідною п'єсою, за винятком того, що Бойто виключив шекспірівський перший акт (сцени у Венеції). Отже, вся дія опери відбувається на Кіпрі, в кінці 15 століття.

I дія

Жителі Кіпру очікують прибуття нового губернатора, який потрапив у бурю. Ним є мавр Отелло, який повідомляє про загибель турецького флоту. Хорунжий Яго перемовляється з дворянином Родріґо, закоханим у Дездемону, дружину Отелло. Лейтенант Кассіо отримує підвищення в чині, чим провокує заздрість Яго. Яго підпоює Кассіо і викликає його сварку з офіцером Монтано. Отелло позбавляє Кассіо почестей. З'являється Дездемона і виконує з чоловіком дует Già nella notte densa s'estingue ogni clamor.

II дія

Яго радить Кассіо звернутися за допомогою до Дездемони. Після його відходу він співає арію Credo in un Dio crudel і натякає Отелло, що прийшов, на невірність Дездемони. Хор, що вшановуює молоду губернаторшу, заспокоює мавра, але незабаром він свариться з дружиною і кидає додолу її хустку, яку піднімає дружина Яго Емілія. Яго каже, що бачив хустку у Кассіо.

III дія

Яго просить Отелло підслухати його розмову з Кассіо, яка нібито підтвердить провину Дездемони. Дездемона сама заступається за лейтенанта, викликаючи ревнощі чоловіка. Він жене її зі сцени і співає арію Dio! mi potevi scagliar tutti i mali della miseria. Яго на очах у Отелло викликає Кассіо на розмову про коханку останнього, представивши справу так, ніби мова йде про Дездемону. Наприкінці діалогу лейтенант демонструє хустку губернаторши, яку підкинув йому Яго.

На Кіпр з Венеції прибуває посол Лодовіко, який читає наказ про заміну Отелло на Кассіо. Мавр б'є Дездемону, розганяє хор і падає в непритомність на радість Яго.

IV дія

Готуючись до сну, Дездемона виконує баладу Piangea cantando nell'erma landa і молитву Ave Maria. Отелло цілує Дездемону і після діалогу душить її. З'являються Емілія і інші персонажі опери. Отелло дізнається, що його дружина не зраджувала йому, і кінчає з собою.

Переклад українською
Зовнішні відеофайли
«Отелло», фінал другої дії, постановка Київської опери, 1966

Українською мовою лібрето переклав у 1965 році Сергій Козак[2]. В його перекладі опера ставилась у Київському театрі опери та балету, причому сам перекладач співав партію Яго.

Примітки
  1. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  2. Машинопис лібрето зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, фонд № 573, опис № 4, справа № 5

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.