Оґата Гекко

Походив з родини торгівців, яка мала ліцензію на вивіз усього сміття з Едо. Син Накаґамі Сьоносуке, власника агенції з трудоустрою. Народився 1859 року в м. Едо (столиці сьогунату Токугава). Отримав ім'я Масаносуке. 1876 році після смерті батька родина втратила фірму та право на вивіз сміття. Було відкрито крамничку зз продажу паперових ліхтарів, де. Водночас захопився малюванням, але через брак не коштів не мав вчителів. Тому спочатку був самоуком, розписував порцеляну та двоколісних візків-рикш.

Його маленькі твори навіть демонструвалися на виставці промислового дизайну як зразки сучасного майстерності. Після цієї виставки і безлічі малюнків і скетчів Масаносуке познайомився з художником Каванабе Кьосеєм, а невдовзі —Огата Койя, нащадкам відомого художника Огата Коріна, який взяв опіку над Масаносуке.

1881 року Масаносуке прізвище Оґата. Також змінює ім'я не Гекко («Місячне сяйво»). Невдовзі після цього став випускати гравюри й створювати ілістрації для книг. 1885 році бере участь у першій виставці Японської художньої асоціації, де знайомиться з Ернестом Феноллозою і Окакура Какудзо. 1888 року після одруження змінив прізвище на Тай.

1891 року сприяв заснуванню Японської молодіжної асоціації живопису, де став суддею. Під час першої японо-китайської війни 1894—1895 років Оґата Гекко служив військовим художником. Його завданням було інформування японської громадськості мовою мистецтва про хід бойових дій на суші і на морі. Багато його графічних аркушів стали пропагандистськими військовими плакатами, зокрема «Перша японська армія, що наступає на Мукден» і «Японські офіцери і солдати хоробро б'ються під Фенхуанченом». 1898 року імператор Японіїкупив картину Гекко «Нічний напад Соґа».

Роботи художника користувалися широкою популярністю не тільки в Японії, де йому протегував міністерство освіти і культури, а й за її межами. Оґата Гекко отримав низку національних і міжнародних призів. Він був одним з перших японських художників, які завоювали міжнародну увагу. Вони виставлялися на Всесвітній виставці в Чикаго в 1892 році 9приз за картину «Фестиваль Едо Санна»), на Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році, Всесвітній виставці в Сан-Луїсі 1904 року (золотий приз за серію «Погляди на гору Фудзі»), на японо-британської виставці в Лондоні в 1910 році. 1912 року отримав третю премію на VI виставці міністерства освіти Японії.

Помер у 1920 році. Його учнем був Кьоґйо Цукіока.

Перші твори Гекко мають багато спільного з творчістю Кікуті Йосая. Великий вплив на нього мали роботи Кацусіка Хокусая. Пізніше створює свій особливий художній стиль, з елементами ніхонга. Цей стиль Стиль є своєрідною сумішшю тем і мотивів класичного укійо-е і запозиченої з європейського мистецтва техніки малювання. За рахунок особливої ​​манери штрихування нагадує роботу пензлем яка надавала гравюрам природність і мальовничість. Водночас був визнаним майстром військових малюнків, передаючи жахіття військоих подій.

Значними роботами є серія гравюр «Випадкові замальовки Гекко» («Гекко Дзюйхіцу», 1886 рік), серії «12 місяців укійо-е» й «Коні працюють всі дванадцять місяців», ілюстрації до видання «Повість про Гендзі», роботи для серії «47 ронінів», де кожна робота представляла того чи іншого уславленого воїна.

• Donald Keene; Anne Nishimura Morse; Frederic A Sharf and Louise E Virgin. (2001). Japan at the Dawn of the Modern Age: Woodblock Prints from the Meiji Era, 1868—1912. Bosont: Museum of Fine Arts. ISBN 0878466193, ISBN 9780878466191; ISBN 0878466207, ISBN 9780878466207
• Nussbaum, Louis Frédéric and Käthe Roth. (2005). «Ogata Gekkō» in Japan Encyclopedia. Cambridge: Harvard University Press. ISBN 0-674-01753-6, ISBN 978-0-674-01753-5
• Marks, Andreas (2012). Japanese Woodblock Prints: Artists, Publishers and Masterworks: 1680—1900. Tuttle Publishing. ISBN 978-1-4629-0599-7.