Пааво Вяюрюнен

Пааво Матті Вяюрюнен (фін. Paavo Matti Väyrynen; 2 вересня 1946, Кемінмаа, Фінляндія) — фінський політик; в минулому Міністр закордонних справ Фінляндії; кандидат на виборах президента Фінляндії 2012 року від партії Фінляндський центр, почесний голова цієї партії. Кандидат в президенти Фінляндії на виборах 2018 року, зайняв на них 4-е місце[12].

Пааво Вяюрюнен
фін. Paavo Väyrynen
Ім'я при народженні фін. Paavo Matti Väyrynen
Народився 2 вересня 1946(1946-09-02)[1][2][3] (75 років)
Кемі, Лапландія, Фінляндія[2]
Країна  Фінляндія
Місце проживання Кемінмаа[4][5]
Гельсінкі[6]
Діяльність політик, дипломат, викладач університету
Alma mater Гельсінський університет
Знання мов фінська і шведська[7]
Заклад University of Laplandd
Посада Deputy Prime Minister of Finlandd, міністр закордонних справ Фінляндії, депутат Едускунта, Leader of the Centre Partyd, депутат Едускунта, депутат Едускунта, депутат Едускунта, Депутат Європейського парламенту[8], муніципальний радник Фінляндіїd[5], депутат Едускунта, депутат Едускунта, Депутат Європейського парламенту[9], Депутат Європейського парламенту[9], Депутат Європейського парламенту[9], міністр закордонних справ Фінляндії, міністр закордонних справ Фінляндії, Minister for European Affairs and Foreign Traded, Finnish Minister of Employmentd, Minister of Educationd і муніципальний радник Фінляндіїd[6]
Партія Фінляндський центр[10][11]
Конфесія лютеранство
Нагороди
IMDb ID 0904895
Сайт paavovayrynen.fi

Життєпис

Народився 2 вересня 1946 року в Кемінмаа в родині агронома Юхо Еемелі Вяюрюнена і Анни-Лійса Кайянкоскі[13]. У 1970 р. Здобув ступінь магістра соціальних наук в Гельсінському університеті[13]., а в 1988 р. Здобув ступінь доктора соціальних наук в Академії Ебо в Турку. У 1996 році він став доцентом Лапландського університету в Рованіємі.

У 1970—1995 роках він мав мандат депутата в Едускунті, представляючи округи Лапландії та Уусімаа. З 1970 по 1971 рік був секретарем прем'єр-міністра. У 1972—1980 рр. він був заступником голови Партії Центру, потім до 1990 року керував цим угрупуванням. Він неодноразово обіймав урядові посади в кабінетах Марті Міеттунена, Калеві Сорса, Мауно Койвісто та Еско Аго. Був міністром освіти (1975—1976), роботи (1976—1977) та закордонних справ (1977—1982, 1983—1987 та 1991—1993), а в 1983—1987 рр. — також віце-прем'єр-міністром. У 1988 та 1994 роках він невдало балотувався на президентських виборах.

У 1995 році він зайняв посаду члена Європарламенту (після вступу Фінляндії до Європейського Союзу), а тому відмовився від засідання в національному парламенті (пізніше він був членом Едускунті протягом тижня в 1999 році). У 1996, 1999 та 2004 роках він був переобраний на європейських виборах. У ЄП з 1997 по 2004 рік був заступником голови групи Партії європейських лібералів, демократів та реформаторів.

На національних виборах 2007 року його знову обрали до Едускунті. У другому уряді Матті Ванханена він обійняв посаду міністра зовнішньої торгівлі та розвитку. Він зберігав свою посаду і в уряді, призначеному 22 червня 2010 року Марі Ківініемі. Він покинув національний парламент, а потім уряд у 2011 році[14]..

У 2012 році він був кандидатом партії Центр на виборах президента (у першому турі голосування набрав 17,5 % голосів, посівши 3 місце)[15][16]. У 2014 році він був переобраний до Європейського парламенту. У 2016 році він покинув партію Центр, до 2017 року очолив новостворену групу Kansalaispuolue[17]. У 2017 році християнськими демократами його обрали до Гельсінської міської ради. У 2018 році як незалежний кандидат він знову взяв участь у виборах президента, посівши 4 місце з результатом 6,2 % голосів[18].

У 2018 році він подав у відставку з Європейського Парламенту, взявши на себе мандат в Едускунті, який він отримав у 2015 році[19].

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. https://www.eduskunta.fi/FI/kansanedustajat/Sivut/300.aspx
  3. Munzinger Personen
  4. http://tulospalvelu.vaalit.fi/K2012/data/k-2012_ehd_maa.csv.zip
  5. Keminmaa: Ehdokkaat vertauslukujärjestyksessä — Yle.
  6. Helsinki - Kuntavaalit 2017 - Vaalien tulospalvelu — Yle.
  7. Paavo Väyrynen perustaa ruotsinkielisen paikallisyhdistyksen – ruotsinkielinen piiri väläyttelee Väyryselle paikkaa puoluehallituksessa — 2020.
  8. http://www.europarl.europa.eu/meps/de/2128/PAAVO_VAYRYNEN_history.html
  9. http://www.europarl.europa.eu/meps/en/2128
  10. Paavo Väyrynen är ny medlem i Centern i Malax — 2020.
  11. Vasabladet: Paavo Väyrynen on taas keskustan jäsen — 0018.
  12. Саули Ниинистё переизбран на второй срок. Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 28 січня 2018. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 28 січня 2018.
  13. Paavo Väyrynen. CV. Персональная страница Пааво Вяюрюнен на сайте эдускунты.(фін.)
  14. Väyrysestä virallisesti keskustan presidenttiehdokas(фін.)
  15. PRESIDENTINVAALI 22.1.2012: Tulos. Koko maa (фін.). vaalit.fi. Процитовано 22 січня 2012.
  16. Пааво Вяюрюнен победил в голосовании о кандидатуре председателя Центра // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 28 травня 2012. }}
  17. Paavo Väyrynen perustaa uuden puolueen (фін.). is.fi. 4 lutego 2016. Процитовано 12 жовтня 2017.
  18. Presidentinvaali 2018, 1. vaali (фін.). vaalit.fi. Процитовано 28 січня 2018.
  19. Paavo Väyrynen palasi eduskuntaan (фін.). is.fi. 12 czerwca 2018. Процитовано 13 червня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.