Павутинна мозкова оболона

Павутинна мозкова оболона розташована між двома іншими мозковими оболонами — більш поверхневою й набагато товщою твердою мозковою оболоною та більш глибокою м'якою мозковою оболоною, від якої її відокремлює субарахноїдальний простір. Павутинна оболона — тоненька, напівпрозора, не має судин. Вона щільно прилягає до звивин мозку, але не заходить у борозни (за винятком поздовжньої щілини, яка розділяє ліву та праву півкулі головного мозку), внаслідок чого між судинною й павутинною оболонами утворюються підпавутинні (субарахноїдальні) цистерни (лат. cisternae subarachnoideae), заповнені спинномозковою рідиною (лат. liquor cerebrospinalis), за рахунок якої й відбувається живлення самої павутинної оболони. Спинномозкова рідина циркулює під павутинною оболоною в субарахноїдальному просторі в межах сітки трабекул, що простягаються між павутинною й м'якою оболонами. Павутинна оболона утворює так звані пахіонові / павутинні грануляції, через які спинномозкова рідина (ліквор) виходить із субарахноїдального простору й потрапляє до кров'яного русла. Грануляції, названі пахіоновими по імені дослідника Антоніо Паккіоні (Пахіоні), являють собою невеликі виступи, що проходять через тверду мозкову оболонку й сягають венозних синусів мозку.

На відміну від твердої мозкової оболони, яка має багату судинну сітку й живиться багатьма артеріями, павутинна оболона та м'яка оболона, що знаходиться під нею, зазвичай судин не мають.

Павутинна й тверда мозкові оболони прилягають щільно одна до одної в черепі й на протязі хребетного каналу й далі до крижового сегменту S2, де ці дві оболони зливаються в одну кінцеву нитку (лат. filum terminale), яка кріпиться до кінця куприкового кінця хребетного каналу. Між твердою та павутинною мозковими оболонами знаходяться вени, що поєднують венозну систему мозку з венами твердої мозкової оболони[2].

Павутинну й м'яку мозкові оболони в спеціальній літературі іноді розглядають як єдину структуру — лептоменінкс (leptomeninx, від грец. λεπτός, що означає «тонкий»). Відповідно тверда оболона грецькою мовою називається пахіменінкс (pachymeninx). Ці грецькі терміни фігурують у назвах захворювань відповідних мозкових оболон — лептоменінгіту та пахіменінгіту[3]

Ліквор (спинномозкова рідина) циркулює в субарахноїдальному просторі (просторі між арахноїдальною й м'якою оболонами). Ця рідина виробляється хоріоідними судинним сплетенням шлуночків мозку, які безпосередньо зв'язані з субарахноїдальним простором. Спинномозкова рідина — прозора, безбарвна, виробляється приблизно на 500 мл / добу. Рівень електролітів, рівень глюкози та рН майже відповідають подібним рівням у плазмі крові, але наявність крові в лікворі завжди є ненормальним явищем[4].

Назву «павутинна» ця оболона одержала за подібний до павутиння вигляд трабекул, які простягаються вниз через субарахноїдальний простір і прикріплюються до м'якої мозкової оболони (лат. pia mater — «ніжної матері»).

• 
  На зображенні павутинна оболона й підпавутинний простір
• 
  Структура павутинної оболони в тому числі павутинні (пахіонові) грануляції
• 
  Павутинна речовина лежить під твердою мозковою оболонкою, артерії та вени проходять по ній.
• 
  Схематичний зріз шкіри голови.
• 
  Довгастий мозок та його оболонки.
• 
  Спинний мозок. Оболони та нервові корінці. Глибокий переріз. Вигляд ззаду.
• 
  Оболони мозку та поверхневі мозкові вени. Глибокий розріз. Вигляд згори.
• 
  Оболони мозку та поверхневі мозкові вени. Глибокий розріз. Вигляд згори.