Паладин

Палади́н (італ. paladino, від лат. Palatinus — придворний) — у середньовічній західно-європейській літературі — назва сподвижників франкського імператора Карла Великого або короля Артура (легендарного вождя кельтів у Британії). Пізніше паладинами стали називати доблесного лицаря, відданого своєму пану або дамі.

У переносному значенні (іронічно) — людина, безмежно віддана якій-небудь ідеї або особі.