Паламед

Паламе́д (дав.-гр. Παλαμήδης) — син царя Навплія і Клімени, евбейський царевич.

Паламед
Батько Навплій[1][2][3]
Мати Clymened[1][3]
Брати/сестри Oeaxd[1] і Nausimedond
Персонаж твору Madness of Odysseusd
 Медіафайли у Вікісховищі

Міфи приписують Паламеду винайдення літер, цифр, чисел, мір ваги і довжини, способу вимірювати час по роках і місяцях, монет, а також ігор у кості та шашки. Паламед брав активну участь в організації заморських експедицій, зокрема походу проти Трої[4].

За легендою, саме Паламед викрив Одіссея, коли той на Ітаці, щоб не воювати під Троєю, вдавав божевільного: орав поле й засівав його сіллю. Паламед порадив покласти в борозну Телемаха, перед яким Одіссей зупинив плуга[5].

Конфлікт з Одіссеєм отримав продовження і під мурами Трої. Приводом став невдалий похід царя Ітаки до Фракії — за провіантом для війська. Паламед не лише висміяв невдаху, а й сам швидко привів до табору цілий корабель, завантажений хлібом.

Ображений Одіссей змовився з Діомедом та підступно помстився кривднику. За одним з переказів, царі втопили Паламеда під час спільної риболовлі[6]. Дехто стверджував, що його закидали камінням, коли він необачно спустився до колодязя. Проте найпоширеніша з версій каже, що Паламеда звинуватили у зраді, підкинувши до його намету золото і фальшивий лист від троянського царя. Евбейського царевича судили, визнали винним і стратили. Перед стратою він лише встиг сказати, що «сумує за правдою, яка померла раніше за мене».

Батько Паламеда Навплій вимагав покарати винних у смерті його сина. Проте Агамемнон рішуче став на бік Одіссея та Діомеда — на відміну від Ахілла, який так і не повірив у зраду евбейського героя. Ображений Навплій оголосив вбивцям війну та навіть почав топити їхні кораблі[7].

Показово, що «Іліада» взагалі не згадує про Паламеда; сюжети міфу про нього знаходимо в Софокла, Евріпіда та в «Кіпріях». Античні філологи вважали, що Гомер не згадував Паламеда через заздрощі.

Примітки

  1. Любкер Ф. Palamedes // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 972–973.
  2. Любкер Ф. Nauplius // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 905.
  3. Н. О. Паламед // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 601–602.
  4. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.97
  5. Гігін. Міфи, 95
  6. Павсаній. Опис Еллади, X, 31, 2
  7. Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.102-103

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.