Пал (морська справа)

Пал (нід. paal — «кілок, паля, стовп»), причальна тумба, у 1920-х роках запропоновано терміни чальни́ця[1], пальовий кущ[2], палля[2] — гідротехнічна споруда у вигляді окремої опори, палі, чавунної тумби тощо, до якої канатами прив'язується судно (або плавучий док) під час стоянки[3]. Належить до причальних споруд.

Пал зі швартовами.

Опис

Розрізняють такі типи палів:

  • Швартовні — сприймають навантаження тільки від швартовів;
  • Відбійні — сприймають зусилля від навалювання судна;
  • Причальні — сприймають обидва види зусиль;
  • Напрямні — забезпечують правильний напрямок судна, яке підходить до причалу, входу до шлюзу чи гавані;
  • Розворотні — слугують для розвороту судна на 180°.

Причальні і відбійні виготовляють гнучкими, що зменшує зусилля від навалювання суден, швартові пали, для яких це не має значення, часто виконують жорсткими. Найбільше поширення отримали пали з трубчастих паль: гнучкі з вертикальними палями і жорсткі з похилими[4].

Пали встановлюють безпосередньо перед причалами, на підходах до причалів (рейдові пали), перед відкісними спорудами (для запобігання навалюванню суден на берег), на рейдах порту і біля входів до шлюзу чи гавані.

Пали для швартовів у вигляді кілків, паль, вертикальних залізничних рейок тощо ще називають приколами (первісне і ширше значення слова прикіл — «вбитий в землю кіл»). Існують вирази стати на приколі («причалити»), стояти (бути) на приколі, тримати на приколі («не використовувати в роботі»)[5].

Див. також

Галерея
  • Пал у Меркерку, Нідерланди
  • Прикіл

Примітки
  1. Пристроенный — Проба ударная // Словник технічної термінології (загальний) / за редакцією І. Шелудька і Т. Садовського. — К. : Державне видавництво України, 1928.
  2. Пал // Словник технічної термінології (загальний) / за редакцією І. Шелудька і Т. Садовського. — К. : Державне видавництво України, 1928.
  3. Пал // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Морской энциклопедический словарь в двух томах, том 2. Под редакцией академика Н. Н. Исанина
  5. Прикіл // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.