Пам'ятник щасливому сажотрусу

Ініціатором встановлення скульптури та меценатом проекту виступив Почесний громадянин міста Мукачева Віктор Балога[1], на замовлення якого[2] скульптор Іван Бровді й зайнявся розробкою пам'ятника. Прототипом бронзової фігури став реальний сажотрус Берталон Товт, що працював у мукачівському ЖРЕПі № 3 протягом більш ніж 50 років. Цікаво, що пам'ятник було встановлено ще за життя самого Товта, який був присутнім на відкритті[1].

Скульптуру було встановлено 12 червня 2010 року прямо на бруківці біля фонтану, якраз навпроти мукачівського Будинку культури. Пам'ятник являє собою постать сажотруса зі спеціальними мотузками через плече, що крокує кудись у справах. Місцеві жителі зазначають, що не вистачає йому лише велосипеда, на якому всі звикли бачити Берталона Товта. Натомість у скульптурній композиції присутній кіт, що супроводжує сажотруса.[3]

На церемонії відкриття, окрім самого Товта та автора скульптури, були присутні Віктор Балога та мер Мукачевого Золтан Ленд'єл. За словами останнього, пам'ятник може претендувати на те, аби стати новим символом міста, а якщо пощастить, то й зрівнятися у популярності з Русалонькою з Копенгагена чи Пісяючим хлопчиком з Брюсселю[4]. Продовжив урочисту частину театралізований виступ, під час якого було висвітлено факт першої появи коминаря у Мукачевому.

Кожен охочий може потерти ґудзик на одязі сажотруса, що за повір'ям неодмінно має принести успіх та посприяти у здійсненні бажань. Не оминають увагою й кота — його теж полюбляють на вдачу погладити по спинці, особливо діти. Інколи невідомі шанувальники навіть дарують коминареві квіти, а дитяча письменниця Галина Малик присвятила йому вірш, який було зачитано під час суспільного миття пам'ятника у жовтні 2010 року[5][6]. У рамках всеукраїнського проекту «Поділіться любов'ю до України»[7] пам'ятник сажотрусу було внесено до десятки найоригінальніших скульптур країни.

Інші пам'ятки Мукачево докладніше: Пам'ятники Мукачева