Пантелеймоно-Василівська церква (Ніжин)

Приблизно з середини XVII ст., на місці теперішнього Пантелеімоно-Василівського храму м. Ніжина знаходилася дерев'яна церква в ім'я святителя Василія Великого, яка згоріла під час пожежі в ніч на 14 вересня 1754 року. Невдовзі після цього лиха старанням духовенства і парафіян поблизу згорілої була побудована невелика дерев'яна церква в ім'я великомученика Пантелеімона. Однак уже наприкінці 60-х років XVIII ст. вона стала, за свідченням сучасників, приходити «во обветшание». Тому було прийнято рішення збудувати новий кам'яний храм, на що було отримано благословення Митрополита Київського, Галицького і всієї Малої Росії Арсенія (Могилянського). Новий дім Божий побудували на пожертви ніжинського полкового писаря Якова Максимовича Почеки «с пособием той церкви прихожан и разных доброхотов» і освятили 13 березня 1788 року (за старим стилем)[1].

Новий мурований тридільний однобанний храм був зведений за типом схожим на Богословську церкву (1751 р.) та соборний храм Введенського жіночого монастиря (1778 р.) м. Ніжина. Престол у церкві був улаштований один, але в ім'я двох святих: святителя Василія Великого та великомученика і цілителя Пантелеімона. Північний і південний фасади церкви виступали у вигляді невеликих розкреповок, східний і західний у вигляді апсид. Кути їх, як і стіни апсиди, були виділені пілястрами з розкрепованим над ними карнизом. Фасади церкви увінчані трикутними фронтонами з овальними вікнами і плоскими нішами в тимпанах. Віконні отвори напівциркульні, обрамлені плоскими виступами кладки з напівкруглими карнизами поверху. Барабан глави циліндричний зовні і восьмигранний зсередини, у ньому розміщувалися напівциркульні вікна. У простінках між вікнами, по фасадах барабана спарені пілястри з розкрепованим над ними карнизом. Барабан був перекритий цегляним куполом із залізною купольної покрівлею, над ним містилась декоративна главка.

З плином часу кількість парафіян збільшилася майже вдвічі, тому настоятель ієрей Федір Федорович Кушакевич виступив з ініціативою прибудувати до Пантелеімоно-Василівського храму теплу церкву та дзвіницю. Кошти на цю богоугодну справу надав рідний брат священика золотопромисловець і відомий меценат Андрій Федорович Кушакевич фундатор Ніжинської жіночої прогімназії ім. П. І. Кушакевич (1878 р.) і Ніжинського чоловічого ремісничого училища (1895 р.). Будівництво за проектом чернігівського архітектора Федорова розпочалося в 1862 р., а 17 грудня 1863 р. теплий храм із дзвіницею був уже освячений. У прибудованому храмі було влаштовано ще два престоли: південний в ім'я ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» та північний в ім'я святих мучеників Андрія Стратилата і Платона.

Тепла церква являла собою велике прямокутне в плані приміщення, перекрите кроквяними фермами, прогоном 13 м, з підвісною плоскою стелею. Дзвіниця була побудована триярусна: нижні два яруси в формі четверика, третій ярус циліндричний, з арковими отворами дзвонів за сторонами світу. Вінчала дзвіницю баня з невеликими люкарнами і шпилем.

1912 р. Пантелеімоно-Василівську церкву було перебудовано ще раз і вже остаточно. За проектом чернігівського губернського інженера Д. Афанасьєва було розібрано західну апсиду, закладено цегляною кладкою деякі отвори, підлога була викладена поліхромної метлахською плиткою виробництва акціонерного товариства «Дзєвульский і Лянге» м. Опочно.

За радянські часи дозвіл на капітальний ремонт церковного приміщення громаді вдалося отримати лише у 1983 р. Тоді старанням настоятеля протоієрея Олексія Григоровича Покиньбороди і парафіян був проведений внутрішній розпис храму, влаштоване парове опалення, побудована сторожка і підсобні приміщення, територія навколо церкви обнесена цегляною огорожею.

• Ніжинська єпархія
• Архітектура України
• Пам'ятки Ніжина

• Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. — К.: Видавничий дім А. С.С, 2005. — 588 с.: іл.
• Историко-статистическое описание Черниговской епархии. — Кн. 7 . — Чернигов: Земская тип., 1873. — С. 388—389.