Панченко Едуард Андрійович

Едуа́рд Андрі́йович Па́нченко (4 липня 1992(19920704) 8 лютого 2015) — солдат Збройних сил України.

Панченко Едуард Андрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 4 липня 1992(1992-07-04)
Дніпродзержинськ
Смерть 8 лютого 2015(2015-02-08) (22 роки)
(помер від поранень)
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Закінчив дніпропетровське училище, захоплювався спортом — грав у баскетбольній команді. Строкову службу пройшов у 25-й десантній бригаді, восени 2013 року одружився.

Мобілізований 4 квітня 2014-го, механік-водій 93-ї окремої механізованої бригади. Лагодив техніку та зброю, деякі запчастини купував за власні кошти.

18 січня 2015-го поблизу села Тоненьке під машиною Едуарда вибухнув снаряд, праву ногу повністю розірвало, друга сильно пошкоджена. З лінії вогню витягнув командир роти Максим Пресняков ціною власного життя. Едуарда доставили до дніпропетровської лікарні, звідти до Києва. Дорогою почалася гангрена, одну ногу вимушено ампутували майже по стегно. Проте ампутація не допомогла, через тиждень після другої операції Едуард Панченко пішов з життя.

Лишилась вагітна дружина Катерина; 17 квітня 2015 року народився син.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • пам'ятною відзнакою міського голови Кам'янського — нагрудним знаком «Захисник України» (посмертно, 11.10.2016)

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.