Папський Антоніанський університет

Історія Університету розпочинається від заснованої францисканцями в Римі в 1830 році Колегії св. Антонія Падуанського[1]. Датою заснування Антоніанского інституту вважається 1887 рік, коли генеральний міністр ордена братів менших (францисканців-обсервантів) Бернардіно дель Ваго реалізував ідею створення в Римі францисканського навчального закладу. Академічна діяльність почалася з благословення папи Льва XIII в 1890 році[2]. Спочатку інститут функціонував як місіонерська колегія без права присвоєння академічних ступенів. Лише в 1938 році був затверджений статут інституту, йому було присвоєно звання папського і видано право надавати академічні ступені бакалавра, ліценціата і доктора членам францисканського ордену[1]. Тоді ж була затверджена структура інституту, що складалася з трьох факультетів — богослов'я, канонічного права та філософії[2].

11 грудня 2005 року в інституті був відкритий четвертий факультет — біблійних наук і археології. Одночасно папа Іван Павло II надав Антоніануму статус Папського університету[2].

Університет видає філософсько-богословський журнал «Antonianum» (заснований в 1926 році), де публікуються францисканські богослови різних країн світу. Також інститут курує критичні видання творів відомих францісканських богословів Середньовіччя, таких як Олександр Гельський і Дунс Скот[1].

Студенти навчаються на чотирьох факультетах: богослов'я, канонічного права, філософії та біблійних наук і археології[3]. Існують дев'ять афілійованих з Антоніанским університетом інститутів, вісім з них афілійовані з факультетом богослов'я, один з факультетом філософії — в Бразилії, Еквадорі, Італії, Мексиці, Демократичній Республіці Конго і Замбії[4].

• Офіційна сторінка Папського Антоніанського університету