Паратгормон
Паратгормон або паратиреоїдний гормон (ПТГ) — біологічно активна речовина, гормон, що секретується головними клітинами паращитоподібної залози. Основна дія цього гормону полягає у підвищенні концентрації кальцію в плазмі крові, на відміну від кальцитоніну, що знижує його. Дія ПТГ відбувається переважно внаслідок впливу на ПТГ-рецептор 1 (розташовані в клітинах нирки та кісток) та ПТГ-рецептор 2, який розміщений переважно в центральній нервовій системі, підшлунковій залозі та плаценті.
Паратгормон | |
---|---|
Структура білка паратгормону | |
Ідентифікатори | |
Символ | PTH |
Інші символи | PTH1 |
Код АТХ | P01 |
Entrez | |
OMIM | |
PDB | 1BWX, 1ET1, 1FVY, 1HPH, 1HPY, 1HTH, 1ZWA, 1ZWB, 1ZWD, 1ZWE, 1ZWF, 1ZWG, 2L1X, 3C4M : 1BWX, 1ET1, 1FVY, 1HPH, 1HPY, 1HTH, 1ZWA, 1ZWB, 1ZWD, 1ZWE, 1ZWF, 1ZWG, 2L1X, 3C4M |
RefSeq | |
UniProt | |
Інша інформація | |
Локус | Хр. 11 |
Загальна характеристика
ПТГ секретується у вигляді поліпептиду, що містить 84 амінокислоти з молекулярною масою 94 кДа. Період напіврозпаду становить 4 хвилини.
Функція
Регуляція рівня кальцію в крові
ПТГ регулює рівень кальцію в крові завдяки впливу на наступні тканини:[2]
Тканина | Ефект |
Кістка | Підсилює вивільнення кальцію, а також фосфатів, з його депо в кістках.[3] Резорбція кістки — це нормальне фізіологічне руйнування кістки остеокластами, робота яких опосередковано стимулюється ПТГ, оскільки остеокласти не мають рецепторів ПТГ. |
Нирка | ПТГ підсилює реабсорбцію кальцію та магнію в дистальних канальцях нирки, що потрапляє до нирок внаслідок дії остеокластів в кістках. Реабсорбція кістки призводить до вивільнення кальцію та фосфатів, з подальшим підвищенням рівня кальцію та до зниження рівня фосфору в крові.[4] |
Кишківник через нирки | ПТГ посилює абсорбцію кальцію в кишківнику через посилення продукції вітаміну Д, активація якого відбувається в нирках. ПТГ посилює утворення 25-гідроксивітаміну D3 1-альфа-гідролази, ензиму, що конвертує вітамін Д в активну форму. Ця активна форма вітаміну Д має властивість підвищувати абсорбцію кальцію (Ca2+ іонів) в кишківнику через кальбіндин. |
Клінічне значення
- Гіперпаратиреоїдизм — стан, який виникає при надмірній секреції ПТГ, внаслідок розвитку однієї з двох патологій. Первинний гіперпаратиреоїдизм виникає внаслідок власне автономної гіперсекреції ПТГ клітинами паращитопдібної залози, тоді як вторинний гіперпаратиреоїдизм розвивається внаслідок фізіологічної відповіді організму на гіпокальціємію.
- Гіпопаратиреоїдизм — характеризується низьким рівнем ПТГ в плазмі крові. Виникає в результаті пошкодження або видалення паращитоподібних залоз.
- Деякі генетичні аномалії, що виникають надзвичайно рідко, можуть призводити до порушення метаболізму ПТГ: псевдогіпопаратиреоїдизм, родинна гіпокальційурична гіперкальциємія, автосомно-домінантна гіпокальційурична гіперкальциємія.
Вимірювання ПТГ
Декілька форм ПТГ можуть бути визначеними в крові: інтактний ПТГ; N-закінчення ПТГ; половина молекули ПТГ, С-закінчення ПТГ. В нормальних умовах рівень ПТГ коливається в межах 10-60 пг/мл.
Див. також
Примітки
- Page 1094 (The Parathyroid Glands and Vitamin D) in: Walter F., PhD. Boron (2003). Medical Physiology: A Cellular And Molecular Approaoch. Elsevier/Saunders. с. 1300. ISBN 1-4160-2328-3.
- Coetzee M, Kruger MC (May 2004). Osteoprotegerin-receptor activator of nuclear factor-kappaB ligand ratio: a new approach to osteoporosis treatment?. South. Med. J. 97 (5): 506–11. PMID 15180028. doi:10.1097/00007611-200405000-00018.
- Poole K, Reeve J (2005). Parathyroid hormone - a bone anabolic and catabolic agent. Curr Opin Pharmacol 5 (6): 612–7. PMID 16181808. doi:10.1016/j.coph.2005.07.004.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 22 вересня 2007. Процитовано 1 серпня 2012.