Парафія св. Йосифа Обручника

Парафія св. Йосифа була канонічно встановлена покійним Митрополитом УГКЦ у Філадельфії, Константином Богачевським 1-го серпня 1956 р.

Привілей зорганізувати цю нову парафію припав 29-літному о. Йосифові Шарому. 12 серпня 1956 р. отець відправив першу св. Літургію у приміщенні римо-католицької церкви св. Венедикта[1]. На другий вечір відбулися перші організаційні сходини нових парафіян в оселі Василя Здебляка за присутності панства Мариноф, Савків, Кузьми, та родини Івана і Володимира Ґавалюх. На Богуслуження наступної неділі парафіянами стали понад 60 родин, які в той день віддали парафію під покров св. Йосифа, — опікуна родини. Та вирішили святкувати за Григоріанським календарем.

У третю неділю, 26 серпня 1956 р., парафія виросла так скоро, що вирішили відправити св. Літургію у приміщенні школи св. Патрика, де парафіяльне життя провадилось до 1958 року.

Наприкінці 1957 р. були придбані чотири ділянки землі для побудови нової церкви. Територія понад 80 акрів між роздоріжжями Кемберленд і Фостер, та Іст-Рівер Роуд і Арґайл. Один акр зразу присвячено церкві. На іншій території планувалася розбудова українського селища. Пан Іван Подний мав важке завдання з координації дій навколо земельної власності парафії.

13 квітня 1958 відбулось посвячення землі і розпочалось будівництво нового приміщення церкви з центром релігійно-громадського життя.

Будова тривала кілька місяців і 2 листопада 1958 р. парафіяни перший раз молилися у свої церкві. У 1959 р. улаштували святилище у візантійсько-християнських традиціях. Парафіяни власноруч запроектували і спорудили іконостас, який зберігся й дотепер і знаходиться в каплиці св. Параскевії. Остання літургія в «старій церкві» була відправлена через 19 років 20 березня 1977 р.

Головна баня модерного храму св. Йосифа Обручника

Кількість вірних парафіян зростала, і невдовзі прийнято рішення побудувати нову велику церкву. Конструкція нової церкви офіційно розпочалась 1 жовтня 1975 року. Серед 32 архітекторів обрано проект Зенона Мазуркевича. У квітні 1974 проект апробовано Владикою Ґабро і підтримано парафіянами. Церква посідає 8 місце у світі серед релігійних будов з незвичною архітектурою[2]. 6 квітня 1975 року єпископ Ґабро посвятив місце для будівництва. Через рік Патріарх Йосиф Сліпий відвідав парафію і освятив фундамент церкви.

26 грудня 1976 року Владика Ярослав Ґабро посвятив два наріжні камені нової церкви. Між двома гранітними блоками вмуровано важливі документи пов'язані з будовою церкви і пам'ятки. Серед них шматок вугілля з Донбасу і камінь із Дніпра, які привезені з України.

Перша служба Божа в новій церкві відправлялася 1 листопада 1976 року, за беатифікацію Митрополита Андрея Шептицького.

Зміна та розвиток відбувалися в житті парафії Св. Йосифа в другій половині золотих років. У 1983 році о. Андрій Чировський замінив люстру у формі криштального хреста на більш традиційне панікадило у візантійському стилі. Також розпочався важливий і довгий процес розмальовування інтер'єру церкви іконами. Через непередбачувані обставини цей процес не був завершений. У 1984 році, завдяки щедрій пожертві д-ра та пані Подлуських, було встановлено іконостас. У 1988 році під керівництвом тогочасного пароха о. Біла Білинського, з нагоди 1000-ліття Християнства в Україні, було збудовано новий будинок священиків на захід від грота. А будівлю старої церкви було переобладнано на офіс, шкільні класи, а також на розширений офіс відділення Кредитної спілки «Самопоміч». Щорічний парафіяльний карнавал та щотижнева гра Бінго продовжували процвітати. У 1989 році о. Том Глинн доєднався до парафії як сотрудник і помічник пароха.

До літа 1995 року вібувалися зміни: o. Біл залишив посаду пароха у Св. Йосифа і на його місце прийшов о. Павло Гайда, який приїхав зі своєю дружиною та двома дітьми. У наступні роки було розмальовано бетонні стіни всередині церкви, а також відновлено золоте покриття бань. Також відновлено молодіжний парафіяльний гурток і створено велику групу вівтарних служителів. У парафії почали відправляти призабуті, проте традиційні служби, такі як Літургія передосвячених дарів, вечірні, акафіст і чин похорону. У 2006 році парафія Св. Йосифа приймала З'їзд східних католицьких церков, на який прибув Блаженнійший Патріарх Любомир Гузар. Щоб задовольнити духовні потреби нової хвилі українських іммігрантів, які переїжджали до північно-західних передмість Чикаго, о. Павло почав додатково проводити служби Божі за Юліанським календарем. Парафія стала відомою як «Привітна парафія».

У січні 2008 р. після відходу у вічність о. Павла, парафія вітала нового та теперішнього пароха о. Миколу Бурядника з його сином та дружиною. У 2009 році священичі кадри парафії Св. Йосипа поповнив о. Володимир Кушнір із дружиною та донькою. Як помічник пароха він разом з о. Томом, який, вийшовши на пенсію, бере участь у житті церкви, робить свій внесок у розбудову парафії.

Під керівництвом о. Миколи парафія продовжувала рости, майже удвічі збільшивши свій список весіль та хрещень. Парафіяльний пікнік було замінено щорічним дводенним Юктоберфестом[3]. Продовжувалося відновлення будівлі церкви. Завершується іконографічний розпис, розпочатий більш, ніж 25 років тому, а також відновлено грот із зображенням Гошівської Божої Матері, який під час свого візиту в Чикаго освятив Блаженніший патріарх Святослав Шевчук. Під крилом парафії зростають і розвиваються «Рідна Школа», український драматичний театр Гомін, школа бойового Гопака, школа танцю «Вишиванка», які, також сприяють вихованню нового покоління українців і не дають забути українського минулого.

• Офіційна Сторінка парафії
• Чиказька єпархія святого Миколая УГКЦ
• Унікальні храми світа
• Історія української парафії Св.Йосифа в Чикаго на YouTube