Пареміографія
Пареміогра́фія (від грец. παροιμία - прислів'я, приказка та грец. γράφειν - пишу) — розділ фольклористики, що займається збиранням, систематизацією та друком паремій (приказок та прислів'їв). Пареміографія невіддільна від пареміології — «приказкознавства», яка займається мовним та структурним аналізом паремій.
Пареміографія відома з прадавніх часів. Перші пареміографічні записи приписують Аристотелю. Першим пареміографічним виданням вважається «Adagia» — збірка античних приказок, видана Еразмом Роттердамським близько 1500 року.[1]
Посилання
- Пареміологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 184.
- Пареміографія // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 378. — 552 с.
- Пареміологія або Приказкознавство // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври / голова ред. А. Волков. — 2001. — С. 397. — 634 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.