Паророзподільний механізм Вальсхарта

Паророзподільний механізм Вальсхарта (англ. Walschaerts valve gear, хоча запатентований був під назвою «Walschaert valve gear») — тип паророзподільного механізму, винайдений бельгійським інженером Еджідом Вальсхартом (англ. Egide Walschaerts) в 1844 році. В 1849 році аналогічний паророзподільний механізм був запатентований німецьким інженером Едмундом Гейзінгером (нім. Edmund Heusinger von Waldegg). Через це даний паророзподільний механізм можуть називати як ім'ям Вальсхарта, так і Гейзінгера (даний варіант назви був дуже поширений в СРСР), а іноді і зовсім — Вальсхарта-Гейзінгера. У 1870 році даний механізм був вперше застосований на паровозі, а починаючи з 1900-х його стали використовувати на переважній більшості паровозів аж до завершення ери паровозобудування.

Паророзподільний механізм Вальсхарта (паровоз П36)

Будова
Основні елементи паророзподільного механізму Вальсхарта (Гейзінгера)[1]: 1 — контркривошип; 2 — кулісна тяга; 3 — тяга до реверсу; 4 — підвіска; 5 — двоплечий важіль; 6 — перевідний вал; 7 — куліса; 8 — золотникова тяга; 9 — повзун; 10 — выхлопне вікно; 11 — повідець маятника; 12 — маятник; 13 — золотниковий шток; 14 — золотник

Принцип дії
Анімація, що показує принцип зміни напрямку руху.

Примітки
  1. В. А. Дробинский. Как устроен и работает паровоз. — Трансжелдориздат, 1955. — С. 122-123.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.