Партатуа (цар скіфів)

Партатуа (Бартатуа, Прототій)(асир. Par/Bar-ta-tū-a, грец. Προτοθύες)(674/ 673 — ?) — скіфський династ, наступник Ішпакая, якого в асирійських джерелах названо «цар країни скіфів».

Партатуа
асир. Par/Bar-ta-tū-a
грец. Προτοθύες
невідомо
Династія Паралати
Держава Скіфська орда
Титул цар
Форма влади автократія
Попередник Ішпакай
Наступник Мадій
Роки правління 674/3 р. до н. е. — невідомо
Біографічні дані
Рік народження невідомо
Батько невідомо
Мати невідомо
Брати, сестри невідомо
дружина донька Асархаддона (?)
Діти Мадій


Згадується у зверненні асирійського царя Асархаддона до оракула бога Шамаша, яке датується близько 671 р. до н. е. На думку деяких вчених побрався з донькою названого царя Асирії. Вийшов з антиасирійської коаліції, до складу якої окрім скіфів входили кимерійці, царство Мана, мідійські царі, що дало змогу Асирії закінчити війну на більш-менш прийнятних для неї умовах. Згаданий Геродотом, як Прототій (грец. Προτοθύες), батько Мадія (Історія, І, 103).[1]

Етимологія імені:

асир. Par/Bar-ta-tū-a < праір. < *paršta- + *taṷa-(a)h — укр. у битві могутній.[2]

Партатуа у джерелах

Шамаше, великий господи, дай мені правдиву відповідь на запитання моє. Бартатуа, цар країни скіфів, який зараз послав своїх послів до Асархаддона, царя асирійського, щодо шлюбу з царською дочкою, якщо Асархаддон, цар, дає йому царську дочку заміж, буде Бартатуа, цар скіфів, говорити сумлінні, правдиві і чесні слова про мир? Чи буде він додержуватись угоди? Чи буде він робити що визначено Асархаддоном, царем Асирії? Великий боже, ти знаєш це. Чи витребувані та затверджені його слова відповідно до вимог та висловів твого великого божества, о Шамаше, великий господи. Чи справді побачать і почують це?[3]

  • Геродот (Історія,І,103)

…Кіаксар… переміг асирійців у одній сутичці і вже обложив Нін, проти нього виступило численне військо скіфів, очолюване царем скіфів Мадієм, сином Прототія. Ці скіфи, вигнавши кимерійців із Європи, вдерлися до Азії, і коли ті повтікали, вони, переслідуючи їх, прибули таким шляхом до Мідії.[4]


  • Цікавим, але доволі суперечливим джерелом у якому згадано антропонім Партітава, є напис на блюді з Саккизького кладу. А саме:

транслітерація:

pa-tì-na-sa-nà tà-pá wá-s₆-na-m₅ XL was-was-ki XXX ár-s-tí-m₅ ś₃-kar-kar (HA) har-s₆-ta₅ LUGAL
par-tì-ta₅-wa₅ ki-ś₃-a₄-á KUR-u-pa-ti QU-wa-a₅
i₅-pa-ś₂-a-m₂

транскрипція:

patinasana tapa. vasnam: 40 vasaka 30 arzatam šikar. UTA harsta XŠAYAL. Partitava xšaya DAHYUupati xvaipašyam

переклад:

«Сплачено блюдо. Разом: 40 телят 30 срібних шиклу.[5] Це дарунок царю. Партітава цар, дах'юпаті,[6] володар краю»

«Очевидно, що цей напис — адміністративна нотатка, підготовлена в суді або в канцелярії скіфського царя Партуата асирійських текстів, Прототія грецьких джерел, господаря землі Манна в VII столітті до н. е.» — таким є висновок перекладача та автора публікації.[7] Але виникає декілька питань:

  1. використання скіфами хеттського ієрогліфічного письма;
  2. наявність у тогочасних скіфів канцелярії (в оригіналі — англ. chancellery);
  3. належність блюда саме до кладу Саккиза (наразі багато тогочасних артефактів не мають жодних підтверджень щодо місця знахідок).

Більш вірогідним є переклад: укр. «… дарунок Партітаві царю (від) дах'юпаті, володаря краю.»

Джерела. Примітки. Посилання
  1. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  2. (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».
  3. переклад на українську з англійської, некваліфікований, і не може використовуватись як джерело для посилань.
  4. Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.; Ιστορίαι (Ηροδότου)/Κλειώ. 103
  5. Шиклу — одиниця виміру ваги, за сто років важив близько 8 гр. Наразі більш відомий як шекель.
  6. Буквально — правитель поселення у осілих іранських племен, посада, яка, ймовірно, дуже швидко стала спадковою.
  7. (англ.) J. Harmatta, «Herodotus, historian of the Cimmerians and the Scythians», in: Hérodote et les peuples non grecs, Vandœuvres-Genève 1990, pp. 115—130.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.