Скіфські царі
Скіфські царі — поширена назва правителів скіфів, що застосовується у науковій та художній літературі.
Останнім часом, в зв'язку з тривалими дискусіями щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі, здебільшого використовується термін династи.
За Геродотом панівний рід (чи плем'я) у скіфів-сколотів називався Паралата. Можливо, саме цей термін й був тим титулом скіфського очільника, який у ассирійських текстах передано титулом ассир. sarru,[1] у давньогрецьких джерелах — грец. βασιλειοζ. Можливо, що крім правлячих династів термін цар / царі у античній історіографії та літературі застосовувався до інших представників династії (у Лукіана — грец. βασιλειον γένος).[2] На жаль, походження цього титулу залишається не розкритим. Наразі відоме лише те, що в Авесті Парадата — міфічні царі-цивілізатори, першозаконники, пращури як «праведних» аріїв, так й «невірних» турів й сайріма.[3]
Враховуючи факт того, що скіфо-сколотське суспільство, принаймні на час відвідин Скіфії Геродотом, знаходилося на доісторичному (міфопоетичному) етапі свого розвитку, певної уваги заслуговує наступна констатація:
«… сенс життя, його мету людина космологічного періоду бачила саме в ритуалі, основній суспільній та економічній діяльності людського колективу. Головною ж фігурою ритуалу був цар в архаїчній ролі першосв'ященика. У цей період цар був, безсумніву, учасником космологічного дійства, а не історичного процесу; його роль у суспільстві визначалася його космологічними функціями, подібними до функцій інших сакральних представників „центру світу“ (світове дерево, світова гора, божество, трон тощо).»[4]
Нижче наведено декілька цитат, що розкривають деякі аспекти характеру влади скіфських династів у поданні Геродота (на сер V ст. до н. е.):[5]
- «на суді в царя» (IV, 65);
- «присягатися біля царського вогнища, якщо йдеться про дуже важливу присягу» (IV, 68)
- «Кого засудить на смерть Цар, то і їх дітей не щадить, синів убиває, а дочок залишає живими» (IV, 69);
- «скіфи з народження … служать цареві, він їх сам обирає собі, а рабів він собі не купує» (IV, 72).
Отже, цар скіфів-сколотів — сакралізований правитель, представник роду (чи племені) Паралати, з абсолютною (військовою, судовою) деспотичною владою, верховний жрець Папая, його уособлення на землі («цар, уподобаний Богу Грози»[6]).
| Скіфські династи та представники династії | ||||
|---|---|---|---|---|
| ім'я[7] | ім'я скіфською | роки правління[8] | джерело | примітки |
| Династи скіфів під час Закавказьких походів (бл. 679 — бл. 590 рр. до н. е.) | ||||
| Ішпакай | Aspāka | до 679 — 674/3 | The Esarhaddon Prism | перший історично відомий династ скіфів. Ішпакай очолював скіфів під час навал до Закавказзя. Виступав спільником Манейського царства у війні з Асирією, у якій і загинув близько 674/ 673 рр. до н. е. Відомий з асирійських джерел. |
| Партатуа/Прототій | Partataṷa | 674/ 673 — ? | SAA Online. SAA 04 020 Ιστορίαι. Κλειώ, 103 | Згадується у зверненні асирійського царя Асархаддона до оракула бога Шамаша, яке датується близько 671 р. до н. е. На думку деяких вчених побрався з донькою названого царя Асирії. Вийшов з антиасирійської коаліції, до складу якої окрім скіфів входили кимерійці, царство Мана, мідійські царі, що дало змогу Асирії закінчити війну на більш-менш прийнятних для неї умовах. Згаданий Геродотом, як Прототій (грец. Προτοθύες), батько Мадія |
| Мадій | Mada | ? — до/близько 616 (?) | Ιστορίαι. Κλειώ, 103 | син та наступник Партатуа, згаданий Геродотом. У відомих наразі ассирійських джерелах його не згадано, але політика Мадія цілком відповідала тогочасним потребам Ассирії. |
| Династи та представники династії Європейської Скіфії (бл. 590 — 270-ті рр. до н. е.) | ||||
| Спаргапейт | ? | бл. межі VII—VI ст.ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 76 | скіфський династ, яким Геродот розпочинає династію Європейської Скіфії, батько Ліка, дід Гнура. Можливо саме Спаргапейт очолював скіфів під час їх міграції з Пн. Кавказу та Кубані до Північного Причорномор'я, що відбулася бл. межі VII—VI ст.ст. до н. е. |
| Лік | Līka | VI ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 76 | син Спаргапейта та батько Гнура. Інші відомості відсутні. |
| Гнур | Γnṷra | VI ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 76 | син Ліка та батько Савлія та Анахарсіса. |
| Савлій | Saṷliya | друга пол. VI ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 76 | син Гнура та батько Іданфірс. За Геродотом власноруч убив свого брата Анахарсіса, звинувативши його у неповазі до скіфських богів. |
| Анахарсіс | Anaxṷrša | друга пол. VI ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 76 графіті[9] | напівлегендарний скіфський філософ, син Гнура та брат Савлія, який власноруч стратив Анахурша за неповагу до скіфських богів. |
| Анагерр | ? | ? | графіті[9] | відомий лише з одного графіті як син Анахурша |
| Іданфірс | Idantṷra | бл./до 515/514 — до 496 | Ιστορίης, IV, 76 Ιστορίης, IV, 120 Ιστορίης, IV, 126-127 | Син та спадкоємець Савлія, який очолював Європейську Скіфію під час відомої скіфської кампанії Дарія Великого, що відбулася близько 514—512 рр. до н. е. Тактика, яку обрав Іданфірс, а саме — ухиляння від вирішальної битви, вимотування сил противника, дала змогу звести нанівець наймасштабніші приготування і наймасштабнішу військову акцію тих часів. |
| Марсагет | ? | ост. третина VI ст. до н. е. | Ктесій Кнідський (ΠΕΡΣΙΚΑ, XIII, (20)) | брат скіфського царя (Іданфірса), якого сатрап Аріарамна полонив під час морської розвідувальної експедиції, що передувала походу Дарія на скіфів, «… ув'язненим у кайданах за наказом брата за якусь провину…». |
| Скопасій | ? | ост. третина VI ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 120 Ιστορίης, IV, 128 | один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514—512 рр. до н. е. За Геродотом під приводом Скопасія знаходилася наймобільніша частина війська — зведенний скіфо-савроматський загін, головним завданням якого було відтягнення армії персів якмога далі від стратегічно важливого для персів дунайського мосту. Можна припустити, що загін Скопасія, як найбільш організована та мобільна частина скіфського війська, виконував функцію «правого крила» (авхати?) — постійного війська, характерної риси «військової організації триадного типу», що була дуже поширена в державних утвореннях кочовиків. |
| Таксакій | Taxšaka | ост. третина VI ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 120 | один із царів, відомий із опису Геродотом подій скіфського походу Дарія Великого, що відбувся у 514—512 рр. до н. е. За Геродотом під приводом Таксакія знаходилася та частина війська, яку було приєднано до головних сил Іданфірса / Ідантура. Якщо прийняти гіпотезу про тріадний військово-політичний устрій Європейської Скіфії, то частина війська, очолювана Таксакієм, відповідатиме «лівому крилу» — загонам, сформованим з вільних кочовиків на непостійній, непрофесійній основі (катіари та траспії?). |
| Аріант | Aryanta | ? | Ιστορίης, IV, 81 | династ, про якого Геродот повідомляє у своєму відомому уривку (Історія. IV.81), який має фольклорний характер. Династ, відсутній у переліку скіфських царів, сам сюжет геродотової легенди про «казан Аріанта» залишаються джерелом багатьох спекуляцій та позанаукових гіпотез. Щодо історичності і часу Аріанта — можливо у проміжку 514(512) — ~480 рр. до н. е., тобто після навали Дарія і до орієнтовного початку правління Аріапейта. |
| Аріапейт | Aryapata | ~480 — ~460 рр. до н. е. | Ιστορίης, IV, 78 | Ймовірно, що під час свого панування Аріапейт запроваджував досить агресивну політику щодо сусідів Скіфії, переглянув та впорядкував відносини в першу чергу з грецькими полісами, а, згодом, і з сусідніми варварськими «царствами». Був «підступно» вбитий царем агатирсів Спаргапейтом. Батько Скіла, Октамасада, Оріка. |
| Опойя | Xṷpayā | V ст. до н. е. | Ιστορίης, IV, 78 | Одна з дружин Аріапейта, мати Оріка. У Мельпомені Геродот побіжно описує успадкування влади Скілом після вбивсьтва Аріапейта. Саме засвідчене Геродотом успадкування Скілом не тільки влади, а й Опойї, своєї мачухи та матері його зведеного брата Оріка, фіксує у скіфів такі звичаї, як полігінія та левірат. |
| Скіл | Skṷla | 2/4 V ст. до н. е. |  Ιστορίης, IV, 78-80 IGDOlbia 4 | спадкоємець і син (від еллінки з Істрії) царя Аріапейта. Протежував активну торговельну експансію Істрії на терена Великої Скіфії, але, внаслідок інтриг ольвіополітів, його було позбавлено влади та вбито братом та наступником Октамасадом. Висловлено припущення, що після вбивства Скіла було поховано у Ніконії, де знайдено та варварськи розграбовано поховання скіфського царя середини V ст. до н. е.. Відомі наразі археологічні пам'ятки підтверджують це припущення. |
| Аргот | Arγṷta | 2/4 V ст. до н. е. | IGDOlbia 4 | Відомий лише з напису на наразі втраченій «каблучці Скіла». Ймовірно представник скіфського правлячого дому, лояльний до Скіла під час заколоту Октамасада. |
| Емінак | Aminaka | сер. V ст. до н. е. |  | представник скіфських царів у Ольвії, з ім'ям якого карбувались перші в історії полісу срібні монети (статери) між 460—440 рр. до н. е. Час представництва Емінака відповідає часу панування династа Скіла. |
| Октамасад | ? | ~446 — після 438 рр. до н. е. | Ιστορίης, IV, 80 | Син Аріапейта та неназваної доньки Терея й сестри Сіталка, династів Одриського царства. Прийшов до влади внаслідок усунення та страти брата Скіла. Вірогідно, що саме за підтримки Октамасада та Сіталка до влади на Боспорі в 438 р. до н. е. прийшов Спарток. |
| Орік | Arıx | 3/4 V ст. до н. е. |  Ιστορίης, IV, 78 | Син Аріапейта та Опойї. Наразі превалює думка про ідентичність геродотового Оріка та відомого з нумізматичних джерел (дельфіни та оболи Ольвіополісу, що датуються 430-ми рр. до. н. е.) Аріха. Імовірно, був представником (розпорядником) Октамасада у Ольвіополісі від близько 446 до 437 рр. до н. е., коли на зміну представникам скіфської династії у Ольвії прийшли тирани з роду Аристократидів. Висловлено припущення, що Орік / Аріх був спадкоємцем свого брата Октамасада. |
| Саммак | ? | кін. V ст. до н. е. | Доволі гіпотетично — представник скіфської верхівки чи «правитель» скіфів, який бив монету у Німфеї у період 409—405 рр. до н. е., після виходу останнього з Афінської архе та до переходу міста під очильницьтво Спартокідів. | |
| Лік | Līka /Lyāka | кін. V ст. до н. е. | Гіпотетично представник скіфської династії, похованний у кургані Солоха, ім'я якого відоме з графіті на дні кіліка. | |
| Атей | Xātaya | до 358 — 339 рр. до н. е. |  IUST. HIST., 9. | Перша згадка Атея відноситься до 358 р. до н. е., коли після смерті одриського династа Котіса І між сусідами одрисів розпочалася війна за території ще донедавна могутньої фракійської держави, до якої залучилися і скіфи. Атей узяв під свій контроль частину Добруджі і підпорядкував собі наступні поліси: з 358 р. до н. е. — Істрія, з 353 р. до н. е. — Каллатіс, що призвело до низки воєн з іншими сусідами одриссів, а саме: переможна війна з трибаллами в 344 р. до н. е., війна з Македонією у 339 р. до н. е. Остання війна закінчилася поразкою, яка назавжди позбавила скіфів статусу непереможних. У цій битві загинув і Атей. На зворотному шляху македонське військо попало в засідку трибаллів, і було майже повністю знищено. |
| Кафак | Kafaka | 3/4 IV ст. до н. е. | IGDOlbia 106 IGDOlbia 104 | Скіфський антропонім, відомий з двох ольвійських наврочень, датованих близько 340 та 326 рр. до н. е. у переліку з Атаєм, Татораком та представниками олігархічних родів Ольвіополісу. Це дає підстави для припущення про належність Кафака до скіфської верхівки. |
| Таторак | ? | 3/4 IV ст. до н. е. | IGDOlbia 106 | Скіфський антропонім, відомий з ольвійського наврочення, датований бл. 326 рр. до н. е. у переліку з Кафаком, Атаєм та представниками олігархічних родів Ольвіополісу. Це дає підстави для припущення про належність Таторака до скіфської верхівки. |
| Атай | Xātaya | 3/4 IV ст. до н. е. | IGDOlbia 106 | Скіфський антропонім, відомий з ольвійського наврочення, датований бл. 326 рр. до н. е. у переліку з Кафаком, Татораком та представниками олігархічних родів Ольвіополісу. Це дає підстави для припущення про належність Атая до скіфської верхівки. |
| … | … | 339 — 324/323 | RVF. HIST. AL. VIII, 1, 7. Arr. An. 4.1.1-2 Arr. An. 4.15.1-5 | неназваний цар з повідомлення Аріана (IV.15). Переможець Зопіріона, ймовірно похований у кургані Огуз або Чортомлик. |
| … | … | 323 — ? | RVF. HIST. AL. VIII, 1, 7. Arr. An. 4.15.1-5 | брат попередника. Ймовірно брав активну участь у знищенні македонської армії Зопіріона у 331 р. до н. е., вірогідно похований у кургані Огуз або Чортомлик. |
| Агар | Ōγara | кін. IV ст. до н. е. | Διο., Βιβ., XX, 24 | скіфський династ, відомий нам виключно з подій династичної війни на Боспорі у 310—309 рр. до н. е., можливо брат-спадкоємець з повідомлення Аріана. |
| Династи та представники династії Тавроскіфії (270-ті рр. до н. е. — 111 р. до н. е. ) | ||||
| Ідант | Idanta | першої пол. II ст. до н. е. | CIRB 75 IosPE III 600 | Ім'я Іданта в обох пам'ятках згадано як по батькові Аргота, в обох пам'ятках воно пошкоджене. Як варіант реконструкції — Ідантем (грец. Ιδανθέμις). Ймовірно що саме Ідант перший серед династів Тавроскіфії взяв курс на еллінізацію скіфської верхівки, подальше зближення тавроскіфського та боспорського царських домів. Започатковану Ідантом справу активно втілював в життя його нащадок Скілур. |
| Аргот Ідантід | Arγṷta | 2-ї третини II ст. до н. е. | CIRB 75 IosPE III 600 | Представник правлячої династії скіфів на Боспорі. У 170—150 рр. до н. е. відомий як чоловік боспорської цариці Камассарії, що на думку деяких вчених є свідченням союзних відносин між Тавроскіфією та Боспором. Поховано у Неаполі Скіфському. |
| Скілур | Skilṷra | до/ бл. 130—114/113 рр. до н. е. |  IosPE I²668 SEG 37:674 | За Скілура територія Скіфського царства охоплювала весь степовий Крим, пониззя Дніпра та Південного Буга разом з Ольвією. На початку свого правління зробив столицею заснований близько 199—197 рр. до н. е. вигнанцями з Ольвіополісу Неаполь (Скіфський). Розбудував фортеці Палакій та Хаб. Висловлено припущення, що за часів Скілура пізньоскіфська держава була монархією еллінистичного типу. |
| Сенамотіс | Cənamṷti | остання третина ІІ ст. до н. е. | SEG 37:674 | Донька Скілура, дружина боспорського аристократа Геракліда, відома з єдиного джерела — посвячення богині Дітагойї, зробленим від імені царя Боспору Перісада V. |
| Палак | Palaka | 114/3 — 111 рр. до н. е. | IosPE I2 352 | Син та наступник скіфського царя Скілура. Після смерті батька розпочав війну проти Херсонеса Таврійського. Громада херсонесітів, відповідно до чинної з 179 р. до н. е. угоди, звернулася за допомогою до Понтійського царства. Направлений на допомогу херсонесітам Діофант, полководець царя Мітрідата VI Евпатора, розбив війська Палака в двох компаніях, завдяки чому підкорив Понту і Херсонес, і Скіфське царство, яке було поділено на декілька територіальних утворень і яке більше ніколи не існувало як єдина держава. |
| Савмак | Saṷmaka | остання третина ІІ ст. до н. е. | IosPE I2 352 | Керівник повстання скіфів, що спалахнуло в Боспорській державі 112/111 — 111/110 рр. до н. е, ймовірно представник правлячої династії скіфів. |
| Династи та представники династії Малої Скіфії (Добруджа) (друга пол. III — І ст.ст. до н. е. )[10] | ||||
| Тануса | ? | кін. ІІІ — поч. II ст.ст. до н. е. | Відомий виключно з нумізматичних джерел | |
| Каніта | Kanita | ~200 — ~180 рр. до н. е. | IGBulg I² 41 | Відомий з нумізматичних (монети Одесса) та епіграфічних джерел. Гіпотетично, спільник Антіоха ІІІ. |
| Саріак | Saryaka | 180-і — 160-і рр. до н. е. | IGBulg V 5003 нумізматика | Єдиний відомий скіфський династ у Добруджі, що карбував не тільки бронзові, а й срібні монети. |
| Акроса | ? | ~160 — ~120 до н. е. |  | Відомий виключно з нумізматичних джерел |
| Хараспа | Xaraspa | кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е. | Відомий виключно з нумізматичних джерел | |
| Айлій | ? | кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е. | Відомий виключно з нумізматичних джерел | |
| Лелій | ? | кін. ІІ — поч. І ст.ст. до н. е. | гіпотетично скіфський династ Добруджі, ім'я якого відновлюється з легенд на монетах.[11] | |
Примітки
- (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
- (рос.) Лукиан Самосатский. Сочинения в 2 томах. СПб: Алетейя, 2001
- (рос.) Авеста в русских переводах (1861 — 1996). СПб., Журнал «Нева» — «Летний Сад». 1998 г.
- (рос.) Топоров В. Н. Мировое дерево. Универсальные знаковые комплексы. Том 1. М.: Рукописные памятники Древней Руси. 2010.
- тут і далі Геродот цитується за виданням : Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993.
- (рос.) В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974.
- курсивом позначено представників династії, які не були умовно «верховними правителями»
- курсивом визначено умовні роки
- (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11.
- перелік скіфських династів Добруджі подано за: (рос.) Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в 6 — нач. 1 вв. до н. э.: Этнополитический аспект. Запорожье: Запорожский гос. ун-т, 1995.
- (рос.) В. А. Анохин. Монеты античных городов Северо — Западного Причерноморья. Наукова думка, 1989.
Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.