Парістріон

Після битви при Доростолі 971 року між русами на чолі із Київським князем Святославом Ігоровичем та візантійцями під орудою імператора Іоанна I було укладено угоду, за якою київський князь поступався володіннями біля Дунаю. Тоді ж тут було створено фему. В її завдання входила захист дунайського кордону від Київської русі та створення військової опори для остаточного підкорення болгар. Незабаром останнє завдання стала основним, оскільки династія Комітопулів відновила Болгарське царство й почала наступ на Візантію. У 986 році болгари зайняли фему.

Лише у 1001 році візантійці увійшли на територію колишньої феми. До 1003 року її було відновлено. Знищення Болгарського царства у 1018 році сприяло захист західних меж Парістріону. З цього часу його очільники приділяють основну увагу кордону на Дунаї, де вже у 1020-х роках стали скупчуватися кочівники — узи і печеніги. У 1030-х роках з ними тривали запеклі бої, в результаті чого значну частину феми було сплюндровано. У 1048—1053 роках печенігі сплюндрували Парістріон.

У середині 1050-х років візантійцям вдалося відтіснити орди печенігів, втім у 1064—1065 роках узи сплюндрували Парістріон. Поразки від сельджуків у 1070-х роках, постійні заколоти на Балканах та в Малій Азії призвели до послаблення візантійського війська. Цим скористалися печеніги, що захопили та сплюндрували фему Парістріон. Боротьба з ними тривала до 1091 року, коли у битві при Левінуоні візантійцям в союзі з половцями було завдано нищівної поразки ворогові. З цього часу відбувається відродження феми.

За часів династії Комнінів Парістріон стає однією з найзаможніших провінцій імперії, незважаючи на напади половців у 1114, 1147, 1154, 1160 роках. 1116 року на короткий час було захоплено Доростол (центр феми) військами Псевдо-Діогена II, але того ж року той загинув, й урядові війська відновили контроль над північно-східними районами феми. В подальшому в ПАрістріоні розвивалися прибережні міста Чорного моря та ті, що безпосередньо не розташовувалися біля Дунаю.

Повалення Комнінів у 1185 році, невдала політика імператора Ісаака I призвела до вторгнення норманів на Балкани, заколотів та повстань. Найпотужнішим стало повстання болгар на чолі із братами Асенем і Петром. У 1185 році війська останніх практично повністю захопили Парістріон. Але у 1186 році візантійцям вдалося відновити тут владу. Втім недолуга політика імператора призвела до втрати феми у 1187 році, що й було зафіксовано договором між Болгарією та Візантією.

Охоплювала територію колишньої римської провінції Нижня Мезія — сучасні болгарські області біля Дунаю та румунську Добруджу. Центр спочатку розташовувався в Іоаннополі, а близько з 973 року перемістився до Доростолу. На чолі стояв стратег, а з 1018 року — дука а з 1091 року — катепан.

• Лев Саракенопул (971—975)
• Катакалон Кекавмен (1042—1044)
• Василь Апокап (1056—1064)
• Лв Никеріт (1091)
• Іоанн Дука Ангел (1186)

• Bànescu N. Les Duchés byzantins de Paristrion (Paradounavon) et de Bulgarie. Bucarest, 1946. P. 32-36
• Божилов, Иван. Печатът на Леон Сарацинопул — стратег на Йоанопол и Доростол, Исторически преглед, год. XXXVI, 1970, кн. 5
• Diaconu P. Les Petchénègues au Bas-Danube. Bucarest, 1970. P. 79-80
• Warren Treadgold: A History of the Byzantine State and society. 1997, S. 421, 478
• Stephenson, Paul (2000). Byzantium's Balkan Frontier: A Political Study of the Northern Balkans, 900—1204. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press. ISBN 0-521-77017-3.
• JORDANOV I. The Katepanate of Paradounavon according to the sphragistic data //SBS. 2003. Vol. 8. P. 66-67