Пасаж (Одеса)

Пасаж Менделевичів — історична будівля Одеси, з магазинами, торговою галереєю, квартирами та готелем. Пам'ятка історії та архітектури кінця XIX — початку XX століття. Розташована на перетині вулиць Преображенської й Дерибасівської.

Пасаж
Пасаж М. Я. і Ю. Я. Менделевичів
загальний вигляд будівлі
загальний вигляд будівлі
46°29′02″ пн. ш. 30°43′59″ сх. д.
Країна  Україна
Місто Одеса
Адреса Преображенська вул., 34 / Дерибасівська вул., 33
Тип готель
Стиль історизм
Автор проєкту Т. Л. Фішель, С. І. Мільман, Л. Л. Влодек
Будівельник Л. Л. Влодек
Будівництво 1898—січень 1900
Статус  Пам'ятка культурної спадщини України
Адреса вулиця Преображенська

Пасаж
Пасаж (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Поштовий конверт 1910-х років з зображенням будинку до пожежі 1901 року

у кінці XVIII століття ділянку отримали під забудову деякі два російські офіцери. У 1822 році ділянка придбана підприємцем М. Крамарьовим, де він спорудив великий будинок. У будинку Крамарева мешкав брат ПушкінаЛев Сергійович, що служив чиновником на Одеській митниці[1]. Тривалий час ділянка належала колезькій асесорці Ганні Синициній. У ІІ-й половині ХІХ ст. на ділянці з'явились нові дворові флігелі.

Наприкінці 1890-х років ділянку придбав Мойсей Якович Менделевич, — купець першої гільдії, глава експортної компанії, що займалася хлібною торгівлею. Пасаж будувався для братів Мойсея і Юхима Менделевичів протягом 1898- початку 1900 років, авторами проєкту були архітектори Лев Влодек (також здійснював нагляд), художники архітектури Товій Фішель і Самуїл Мільман. Освячено пассаж Менделевичів 23 січня (4 лютого) 1900 року[2]. У багатофункціональному будинку на першому поверсі були розташовані магазини, інші поверхи призначалися під оренду, також у будинку були житлові квартири. Після закінчення будівництво значний простір зайняла приватна жіноча гімназія.

30 жовтня (12 листопада) 1901 року сталася велика пожежа[3] яка привела до людських жертв — на верхньому поверсі знаходилась жіноча гімназія, деякі діти загинули, також загинули пожежники під обвалом сходів. Після цього пасаж Менделевичів був відновлений, але без купола та частини скульптурних прикрас на аттику з боку Преображенської вулиці. Під час перебудови приміщення з боку Дерибасівської було перебудовано під готель з однойменною назвою — «Пасаж», який отримав окремий вхід з вулиці.

З боку Дерибасівської у наш час було встановлено декілька меморіальних таблиць, у тому числі на згадку про розташування магазину Фаберже у першій половині 1900-х років (потім переїхав у будинок по сусідству).

Нині у пасажі Менделевичів розміщуються магазини, ресторації, офіси, а також управління готелю «Пасаж».

Архітектура

Будинок складається з декількох корпусів. Зовнішній корпус має чотири поверхи, а корпуси, що утворюють внутрішню галерею (пасаж) — три поверхи. Окрім головного подвір'я — Г-подібної у плані галереї із входами з обох вулиць існує також окреме ізольоване подвір'я готелю з брамою з боку Дерибасівської, існує і трете подвір'я, що розташоване по східному краї ділянки і призначено для освітлення квартир. Первісно кутову частину будинку вінчав купол, що згорів у наслідок пожежі. Аттик прикрашав Фасади будинку були оздоблені стилі необароко, головним чином використовувались елементи рококо. Аттик прикрашали барокові вази. На даху з боку Дерибасівській розташовані дві скульптури Гермес на паротягу та Діана на судні. Входи до галереї прикрашають скульптурні групи, що символізують індустрію, землеробство та мистецтво.

Пасаж будівлі оздобленням не поступається головному фасаду й оздоблений численними скульптурами.

На фасаді будинку з боку Преображенській розміщені дати 1898—1899, на куті внутрішньої галереї вказані ті ж дати та автори будинку, на огорожах балконах галереї зображені ініціали власника — ММ, а на мозаїковому панно, що розташовано на стелі проходу з Дерибасівської розміщений надпис автора панно — «К. Юрсъ».

Галерея

Примітки

  1. О. Й. Губарь. Пассаж. Дерибасовская угол Преображенской // "Региональный курьер" № 3, 2006, С. 5
  2. "Одесские новости", № 4856 від 24 січня 1900
  3. "Зодчий", № 1 от 6.01.1902, С. 12

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.