Вулиця Преображенська (Одеса)

Преображенська вулиця — одна із вулиць Одеси, довгий час була найдовшою вулицею міста. Бере початок від бульвару Жванецького і, перетинаючи Соборну площу, тягнеться до Новощепного ряду впираючись у центральну браму Першого Християнського цвинтаря.

Вулиця Преображенська
Одеса
Вигляд вулиці з дзвіниці Успенського собору
Вигляд вулиці з дзвіниці Успенського собору
Місцевість Історичний центр Одеси
Район Приморський
Назва на честь Спасо-Преображенського собору
Колишні назви
Троцького, 10-ліття Червоної Армії, Червоної Армії, Радянської Армії, Короля Міхая І (рум. Regele Mihai I)
радянського періоду (українською) Радянської Армії
радянського періоду (російською) Советской Армии
Загальні відомості
Координати початку 46.491431° пн. ш. 30.733522° сх. д. / 46.491431; 30.733522
Координати 46°28′41″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д.
Координати кінця 46.468802° пн. ш. 30.730357° сх. д. / 46.468802; 30.730357
Транспорт
Трамваї Т 3, 10
Рух двобічний
Покриття асфальт, бетон
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Преображенська у Вікісховищі

Історія

Вулиця була закладена у 1817 році під сучасною назвою. Вулиця перетинала Соборну площу, де знаходиться найбільший православний храм Одеси Спасо-Преображенський собор, який і дав назву вулиці. Із приходом до влади більшовиків назву змінили на вулиця Троцького на честь Льва Троцького (в період 1920—1928 роки), однак після вислання останнього з СРСР, у 1928 році, назву змінили на 10-ліття Червоної Армії, згодом залишивши просто Червоної Армії.

У період з 1941 по 1944 роки вулиця дістала назву Короля Міхая І (рум. Regele Mihai I), однак із поверненням радянської влади було повернено і радянську назву. У 1946 році Червона армія змінила свою офіційну назву на ″Радянська армія″, відповідно було і змінено назву вулицю на Радянської Армії. Тільки після набуття Україною незалежності, 18 серпня 1994 року, вулиці було повернено історичну назву Преображенська.

Особливістю вулиці є те, що, на відміну від більшості інших, її перший квартал, до перетину з провулком Некрасова і Софіївською вулицею, парні будинки розташовані по лівий бік вулиці, а непарні — по правій.

Будинки

  • № 1 Житловий будинок
  • № 2а Будинок, у якому жив герой Шипки, генерал Ф.Ф. Радецький
  • № 3 Житловий будинок
  • №4 Житлові будинки (Соломос) (2 корпуси)
  • №5 Житловий будинок
  • №6 Будинок М. Карузо
  • №8 Одеський економічний університет
  • №9 Будинок житловий Толстого
  • №11 Будинок 1-го Російського Страхового товариства, у якому жили та працювали:- Еміль Млинарський - польський композитор, професор;- А.І. Кирпичников - літературознавець, академік Петербурзької АН;- О.Н. Фрумкін - електрохімік, Герой Соц. Праці, академік;
  • №13 Будинок прибутковий Інбера
  • №14 Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова
  • №15 Житловий будинок
  • №16 Комплекс Художнього училища. Будинок житловий (товариство красних мистецтв), у якому навчались:- Р. Судковський - акад. Петербурзької АХ; - Я. Ніколадзе - акад. АХ СРСР; - Ф. Рубо - акад. Петербурзької АХ; - А. Попов - акад. Петербурзької АХ; - Н. ОпацькиКомплекс Художнього училища. Будинок житловий (товариство красних мистецтв), у якому навчались:- Р. Судковський - акад. Петербурзької АХ; - Я. Ніколадзе - акад. АХ СРСР; - Ф. Рубо - акад. Петербурзької АХ; - А. Попов - акад. Петербурзької АХ; - Н. Опацьки
  • №18 Будинок прибутковий Машевського
  • № 20-24 Будинок Тимченка, в якому жили:- Л.С. Ценковський - ботанік і бактеріолог, член-кор. Петербургської АН;- М.М. Соколов - хімік, академік;- Д.М. Абашев - агроном і агрохімік, професор, Одеса, Преображенська вул., 20/24 (лівоворотня споруда)
  • № 21 Житловий будинок
  • № 23 Будинок прибутковий Лібмана
  • №24 Комплекс споруд Новоросійського університету. Будівля історичного факультету Новоросійського університету
  • № 28 Вигляд з боку міського саду
  • №30 Будинок Григоровича

Галерея

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.