Паскаль Сімпсон

Народився 4 травня 1971 року в місті Ломе, Того, в родині тоголезця і німкені. Його батько професійно грав у футбол в Німеччині[1]. У 6 років родина переїхала до Швеції[2], де Паскаль став займатися футболом у академії столичного клубу «Екеро», а з 1984 року приєднався до «Броммапойкарни»[3]. Там з молодіжною командою він виграв молодіжний чемпіонат Швеції 1989 року і з наступного сезону став виступати за першу команду[3], в якій того року взяв участь у 26 матчах у другому дивізіоні.

На початку 1991 року Сімпсон перейшов до АІК. Наступного року він допоміг команді вибороти титул чемпіона Швеції, вперше за останні 55 років і на тривалий час став одним з лідерів атаки команди. Він також був частиною команди, яка виграла шведський кубок в 1996 і 1997 роках. У фіналі Кубка 1996 року він забив переможний гол проти «Мальме»[1]. Також Паскаль себе вдало проявив і в єврокубках — у розіграші Кубка володарів кубків 1996/97 забивав по голу в матчах першого і другого раунду проти ісландського КР (Рейк'явік) та французького «Німа», допомігши своїй команді пройти в чвертьфінал, де він по разу забив у кожному з матчів проти майбутнього тріумфатора турніру іспанської «Барселони», при цьому на «Камп Ноу» він забив уже на 2-й хвилині гри. Загалом за сім сезонів у столичній команді він провів 207 ігор в усіх турнірах і забив 69 голів.

На початку 1998 року відправився за кордон у норвезьку «Волеренгу», де провів три сезони, але після того як команда вилетіла з вищого дивізіону за підсумками сезону 2000 року він перейшов у данський «Копенгаген», якому того ж сезону допоміг виграти чемпіонат Данії. Втім у своєму другому сезоні через проблеми з травмами втратив місце в основі, і клуб восени 2002 року віддав його в оренду на батьківщину в «Гальмстад». Тут він зіграв свої останні 11 ігор в Аллсвенскан і забив три голи. Навесні 2003 року він повернувся до «Копенгагена» і, не зігравши жодного матчу, влітку того ж року завершив професійну ігрову кар'єру[4].

1991 року Паскаль набув шведського громадянства[5] і став виступати за молодіжну збірну Швеції, з якою став срібним призером молодіжного чемпіонату Європи 1992 року, забивши єдиний гол своєї команди у фіналі проти італійців (0:2, 1:0). Того ж року став з командою чвертьфіналістом футбольного турніру на літніх Олімпійських іграх[6].

1997 року зіграв два матчі у складі національної збірної Швеції на товариському Кубку короля Таїланду і став переможцем турніру.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2004 року як тренер молодіжної команди клубу «Броммапойкарна», де з перервами працював до 2012 року. В перервах працював з дорослими нижчоліговими командами «Ескільстуна»[6] та «Грондальс». В подальшому працював ще з рядом нижчолігових команд країни[7][7].