Паскалін Бонго Ондімба

Паскалін Бонго — старша дочка Омара Бонго та Луїзи Муябі Мукала. Вона була призначена особистим радником президента республіки в 1987 році[1][2] і в червні 1991 року призначена міністром закордонних справ. Президент Бонго довіряв Міністерство закордонних справ близьким родичам з 1981 року[1]. Прямим попередником Паскалін на цій посаді був її брат Алі Бонго, який був на кілька років молодший за Паскалін і був визнаний невідповідним на посаду міністра на підставі конституційного віку[1][3]. У своєму першому зверненні до Організації Об'єднаних Націй пізніше в 1991 році вона підтримала вигнання іракських сил з Кувейту і висловила стурбованість насильством у Південній Африці. Вона вітала реформи в Південній Африці, але також наголосила, що необхідні подальші кроки для повного усунення системи апартеїду. Відзначаючи крах соціалізму в країнах Варшавського договору, вона сказала, що світ стає свідком швидких змін, але наголосила на думці Габона, що економічна прірва між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються — глобальною «північчю» та «півднем» — була «реальною» проблемою[2].

Паскалін Бонго залишалася міністром закордонних справ до березня 1994 року, коли президент Бонго призначив Жана Пінга замінити неї[4]. На той час він призначив Паскаліну директором кабінету президента[1].

Після смерті батька в червні 2009 року її брата Алі було обрано президентом; одразу після вступу на посаду Алі перемістив Паскаліну з посади директора Кабінету Президента на посаду Верховного особистого представника Глави держави 17 жовтня 2009 року[5]. У наступні роки Паскалін та Алі мали суперечливі стосунки[6].