Пелікан (герб)

Пелікан
Деталі
Ранні версії	7 березня 1564
Використання	49 родів

Пелікан – шляхетський герб. За словами Юзефа Сжиманського, він вийшов з нобілітації.

Опис герба

Опис згідно з класичними правилами блазонування:

У червоному полі звернена вліво срібний пелікан, що годує кров'ю з рваного грудей своїх пташенят. Клейнод – три пера страуса. Намет: червоний, підбитий сріблом.

Шиманський та Знамієровський малюють пелікана на гнізді. У Знамієровського птах повернений направо, а гніздо золото і плетене[1]. Шиманський подає герб без кольорів, після попередніх авторів - Папроцького та Насецького[2]. Юліуш Кароль Островський відрізняє версію з гніздом і присвоює їй ім'я Пелікан II. Описана реконструкція від Тадеуша Гайля підтримується Насецьким і Островським[3].

Найбільш ранні згадки

Автори ранніх гербовників, крім Насецького, подають тільки легендарні витоки герба. Легенди розповідають про командира, який приніс себе в жертву для своїх лицарів, як пелікан для своїх дітей, або єпископ, який прибув з Швеції[4]. Однак Островський, хоча і не називає точного початку герба, впевнений, що герб прийшов з-за кордону. Дата прибуття зазначена Юзефом Сжиманським на основі архівної роботи Барбари Трелінської. За його словами, герб Пелікан з'явився в Польщі внаслідок нобілітації Януша Імбрама 7 березня 1564, підтвердженої 14 квітня 1579[2].

Етимологія

За словами Шиманського, Пелікан є ім'ям образним (промовистий герб)[2].

Носії

Список прізвищ, що є носієм герба з Гербовника польського Тадеуша Гайля[5]. Це досі найбільш фантастичний список родів (49 прізвищ): Bohowityn, Bohowitynowicz, Chay, Elert, Ellert, Fabrycy, Foltański, Gatcuk, Gerlee, Hoffman, Hoffmann, Ilaszewicz, Illaszewicz, Imbra, Jachimowicz, Jagmin, Kocieł, Kociełł, Kociełło, Kocioł, Lakitycz, Lauda, Łabiński, Łahiński, Łakieński, Łakiński, Łakitycz, Łąkiński, Łoginowicz, Łohynowicz, Miciński, Micuński, Mieciński, Murza, Nankowski, Orwicz, Pelikan, Pilar, Pillar, Pizar, Proscewicz, Proszczewicz, Prościewicz, Rychter, Rychterski, Scholtz, Szybicki, Thugutt, Ugiański.

Примітки

Alfred Znamierowski: Herbarz rodowy. Warszawa: Świat Książki, 2004, s. 143. ISBN 83-7391-166-9.
Józef Szymański: Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku. Warszawa: DiG, 2001, s. 213. ISBN 83-7181-217-5.
Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 261. ISBN 978-83-60597-10-1.
Kasper Niesiecki, Jan Nepomucen Bobrowicz: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. T. 7. Lipsk: Breitkopf i Haertel, 1841, s. 266.
Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 406-539. ISBN 978-83-60597-10-1.

Джерела

Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пелікан (герб)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Alfred Znamierowski: Herbarz rodowy. Warszawa: Świat Książki, 2004, s. 143. ISBN 83-7391-166-9.

[:0-2] Józef Szymański: Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku. Warszawa: DiG, 2001, s. 213. ISBN 83-7181-217-5.

[3] Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 261. ISBN 978-83-60597-10-1.

[4] Kasper Niesiecki, Jan Nepomucen Bobrowicz: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. T. 7. Lipsk: Breitkopf i Haertel, 1841, s. 266.

[5] Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 406-539. ISBN 978-83-60597-10-1.