Пергола (садово-паркова споруда)
Пе́ргола (італ. pergola) — садове накриття́, набірна конструкція з повторюваних секцій арок, з'єднаних між собою поперечними брусами, для захисту проходу від палючого сонця. Вона може бути як окремою спорудою, так і частиною будівлі, що закриває відкриті тераси. Італійське слово pergola походить від лат. pergula («дашо́к», «прибудова»).
![](../I/Pergola-Wroclaw-wnetrze.jpg.webp)
Пергола може з'єднувати павільйони, може виходити від дверей будівлі до відкритої садової споруди, такої, як окрема тераса або басейн, або може стояти окремо, кидаючи тінь по всій довжині шляху.
Перголи є більш постійними архітектурними спорудами, ніж берсо — зелені тунелі садів пізнього середньовіччя і епохи Відродження, які часто створювалися з пружних вербових прутів — молоді пагони верби або ліщини переплітали разом в районі верхівок, створюючи таким чином ряд арок, потім з'єднували їх довгими дощечками, по яким росли в'юнкі рослини. Видозміненими перголами є також альтанки, трельяжі та арки, вкриті кучерявими рослинами.
Спочатку пергола виникла на півдні як утилітарна домашня споруда. Її будували для підтримки виноградних лоз і разом з тим вона була місцем для денного відпочинку. Архітектура перголи варіюється від простих прямих дерев'яних конструкцій середньовічних монастирських садів до багатих мармурових колон XIX ст. та сучасних пергол із залізобетону. Одним з найкрасивіших елементів перголи є тіньовий малюнок усередині неї.
Джерела
- Веранда // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)