Перевернутий світ

Роман спочатку публікувався в Galaxy, вийшовши на сторінках журналу у чотирьох номерах, з грудня 1973 по березень 1974-го. Вже в травні 1974 року видавництвом Faber and Faber книга була опублікована окремим виданням.

Перша і третя частини розказані головним героєм — Гельвардом Манном — від першої особи, друга і четверта — від третьої особи.

Гельвард живе в місті, званому «Земля» або просто Містом, який постійно рухається рейками з півдня на північ, з минулого в майбутнє, з середньою швидкістю приблизно в 1,5 км (1 миля) за десять днів. Місто змушене постійно рухатися на північ, щоб не відстати від якоїсь точки «оптимальності», від якої Місто відносить поверхня планети, яка рухається з півночі на південь. Через цей рівномірний рух жителі Міста вимірюють час в милях, наприклад, повноліття настає у віці 650 миль (1000 км).

Гельвард після досягнення віку 650 миль вирішує піти стопами батька і стати членом однієї з верховних гільдій, гільдії розвідників майбутнього. Він проходить учнівство по черзі у всіх інших верховних гільдіях, щоб навчитися всім необхідним навичкам, після чого йому дають завдання вирушити на південь, у минуле. Пройшовши далеко на південь, Гельвард переконується, що його світ має досить дивну структуру гіперболоїдного виду, на півдні поверхня планети розплющується, нескінченно розтягуючись в обидва боки, а «минуле» і «майбутнє» є не просто назвою напрямів, бо на півдні час тече значно повільніше, ніж близько до точки оптимуму. Гельвард повертається в Місто з твердою впевненістю, що Місту життєво необхідно постійно рухатися до оптимуму, що постійно віддаляється.

Після деякого часу Гельвард, розвідуючи місцевість в майбутньому, виявляє нездоланну перешкоду для Міста — безмежний водний простір. Якраз в цей час він випадково зустрічає жінку на ім'я Елізабет Хан, яка стверджує, що прибула з Англії, з Землі. Вона дуже здивована існуванням дивного «міста», бо насправді Місто знаходиться на Землі, на території Португалії, а водна перешкода, виявлена Гельвардом — Атлантичний океан. Земля в минулому пережила енергетичну кризу, в результаті якої цивілізація на частині земної кулі прийшла в занепад. Елізабет вирушила до Англії, щоб роздобути відомості про це місто, після чого повернулась і розповіла жителям Міста правду про нього. Місто — лише пересувна лабораторія, за двісті років до цього запущена в Південно-Східній Азії фізиком Дистейном, який винайшов спосіб отримання необмеженої кількості енергії завдяки так званому транслатераційному генератору.

Однак, для отримання енергії лабораторія з генератором повинна триматися біля транслатераційного вікна, що постійно пересувається поверхнею Землі, яке провело Місто через всю Євразію, будучи «оптимумом». Але транслатераційне поле мало побічні ефекти, впливаючи на органи почуттів і генетичний код жителів Міста, через що їм здавалося, що всі астрономічні об'єкти мають гіперболоїдну форму, а час тече з іншою швидкістю далеко від транслатераційного вікна.

Таким чином, Місто буде змушене зупинитися, незважаючи на неприйняття Гельвардом і деякими іншими гільдиєрами нової, перевернутої картини світу.

1974 року роман отримав премію Британської Асоціації Наукової Фантастики (British Science Fiction Award) як найкращий роман року[1]. Він також номінувався 1975 року на премію Хьюго[2].

1985 року найавторитетнішим шотландським критиком-фантастикознавцем Дейвідом Прінґлом роман включено до переліку 100 найкращих англомовних науково-фантастичних романів за період з 1949 по 1984 рік[3].

• Перевернутий світ в бібліотеці Максима Мошкова
• Список публікацій твори «Перевернутий світ» в ISFDB (англ.)