Перегонова відеогра

Перего́нова[1] відеогра́ (або автосимуля́тор у широкому сенсі[джерело?]) жанр відеоігор, в якому гравець керує автомобілем. Для гри в автосимулятори можна користуватися клавіатурою та мишею або використовувати спеціальний контролер комп'ютерне кермо, коробку передач та педалі.

Need for Speed: Underground (2003)

Історія

Fonz (1976)

1970-ті

У 1973 р. Space Race компанії Atari стала першою грою з гонками — щоправда, не на перегоновій трасі, а в космосі. Два космічні кораблі вели перегони проти керованих автоматом кораблів і один проти одного, уникаючи зіткнень з кометами і метеоритами. Гравець міг кермувати кораблем в одній площині[2]. В тому ж році Taito випустила аналогічну гру Astro Race вже з чотирипозиційним джойстиком[3]. У наступному році та ж Taito випустила Speed Race, першу гру з гонками по дорозі. Автором був Томохіро Нісікадо, відомий за Space Invaders[4][5]. Гра була виконана в перспективі «з пташиного польоту» і з графікою, що прокручується[6]. Дорога розширювалася і звужувалася; проти гравця були машини, що керувалися автоматом, яких ставало все більше, коли кількість очок зростала. Автомат був забезпечений кермом і педалями[7]. У США гра вийшла під назвою Wheels, перевидана Midway Games[6]. У тому ж 1974 Atari випустила свою перегонову гру, Gran Trak 10, в якій була видна вся траса цілком. Треба було їздити на час (але не один проти одного)[8].

У 1976 році та ж Taito випустила Crashing Race, автомат на двох гравців, в якому слід було не уникати ворожих машин, а стикатися з ними, щоб набирати очки; гравець, який отримав більше очок, вигравав[9]. У тому ж році вийшов Moto-Cross (згодом перейменований в Fonz, за аналогією з тодішнім сіткомом «Щасливі дні») компанії Sega з перспективою "зверху -ззаду"[10]. Завданням було їхати на мотоциклі, ухиляючись від перешкод та інших мотоциклістів[10]. У грі були зачатки force feedback: кермо вібрувало при зіткненні.[11] У тому ж 1976 Sega випустила аналогічну за характеристиками автогонку Road Race[12]. Night Driver компанії Atari показав вид з кабіни. Аналогічно Gran Trak 10, була тільки гонка на час.

У 1977 році Micronetics випустила Night Racer, гонку з видом з кабіни, аналогічну Night Driver[13]. Twin Course TT від Sega дав можливість двом змагатися один з одним[14]. Road Champion компанії Taito став першою гонкою проти керованих комп'ютером машин — треба було перетнути фінішну межу раніше них[15]. Head On (Sega, 1979) був «грою в машинки» в лабіринті; гру можна назвати предтечею Pac-Man[16]. Monaco GP (Sega, 1979)[17] відрізнявся від попередніх ігор вертикальною прокруткою і кольоровою графікою. Гонка-бойовик The Driver (Kasco) проектувала на екран відео з 16-мм плівки; гравець повинен був повторювати кермом і педалями руху машини (пізніше це було переванайдено у вигляді Quick Time Events)[18].

1980-ті

У грі Rally-X (Namco, 1980) з'явилися фонова музика[19] і прокрутка в обох напрямках[20]. На мінікарті відображалося положення суперників[21]. Гра Alpine Ski (Taito, 1981), хоч і не гонка, дозволяла маневрувати лижником на слаломній трасі[22]. Turbo (Sega, 1981) дала перегоновим іграм класичний вид «з хвоста»[23] і псевдотривимірній спрайтовій графіці[24].

Найвдалішим автоматом свого часу був Pole Position (Namco / Atari, 1982). У грі була одна, але справжня траса (Фудзі), спочатку треба було пройти кваліфікаційне коло, потім гонку. Хоч і не перша гонка з виглядом «з хвоста», Pole Position стала еталоном для численних наслідувань[25]. Pole Position II поліпшив графіку і додав ще кілька трас[26].

TX-1 (Tatsumi, 1983)[27] була цікава тим, що перед поворотами доводилося гальмувати, а при втраті управління можна було увійти в керований занос. У кермі була вібрація, а дорога була з розвилками[28].

Change Lanes (Taito, 1983) ввела витрату палива[29]. Roller Aces/Fighting Roller (Kaneko, 1983) став першою гонкою на роликах[30]. Першою спробою принести кермовий контролер в будинок став Turnin' Turbo Dashboard (Tomy, 1983)[31]. У 1984 році випустили перші ігри на лазерних дисках з «живим» відео. Тривали експерименти з геймплеєм: наприклад, Excitebike (Nintendo, 1984)[32], трюкова мотогонка в бічній проекції, дозволяла будувати власні траси.

Гонки того часу більше тяжіли до аркадного керування, в першу чергу через апаратні обмеження. Втім, знаходилися люди, що намагалися зробити комп'ютерні гонки настільки реалістичними, наскільки це можна; в їх числі був Джефф Креммонд. Гра REVS, випущена для BBC Micro являла собою гонку « Формули-3» і забезпечувала максимально реалістичне (на ті часи) управління машиною[33].

Ігровий автомат Hang-On (Sega, 1985) управлявся нахилами корпусу, як справжній мотоцикл[34][35], і вважався першим мотосимулятором як за реалізмом, так і за штучним інтелектом комп'ютерних мотоциклів[34]. Автомат використовував 16-бітний процесор і псевдотривимірну графіку с високою кадровою частотою[36]. Turbo Esprit (Durell, 1986) став першою грою з їздою по місту і першою грою, в якій у машини працювали «поворотники». Out Run (Sega, 1986), з двома процесорами Motorola 68000 на борту, став однією з найкрасивіших перегонових ігор свого часу[37]. WEC Le Mans (Konami, 1986) Став спробою точно відтворити відому гонку, зі зміною дня і ночі, вдалим керуванням і вібруючим кермом[38]. Final Lap (Namco, 1987) дозволяв з'єднати до 8 автоматів між собою[39]. У грі мався «автодогін» (catch-up, rubber-banding): чим швидше їздив гравець, тим швидше їздили суперники. Надалі автодогін стане однією з візитних карток Mario Kart[40]. Rad Racer (Square, 1987) став першою стереоскопічною гонкою[41]. RoadBlasters (Atari, 1987) стала однією з перших гонок зі стріляниною.

Chase H.Q. (Taito, 1988) міг похвалитися захоплюючим динамічним геймплеєм[42]. Namco в тому ж році відповіла грою Winning Run з примітивною тривимірною графікою[43].

Автомат Hard Drivin' (Atari, 1989) давав повноцінну тривимірну графіку і справжній force feedback — на поворотах кермо виривався з рук гравця. При зіткненні запускався повтор з іншої точки. У тому ж році Papyrus Design Group, в особі Девіда Каеммера і Омара Хударі, розробила найбільш реалістичну гру свого часу Indianapolis 500: The Simulation. Вперше реалізували настоянку підвіски, телеметрію, розподіл ваги між колесами. Модель ушкоджень, хоч і нереалістична за сучасними мірками, давала видовищні завали.

1990- ті

Formula One Grand Prix Креммонда в 1992 році стала найкращою грою в сімрейсингу — поки в 1993 не вийшов IndyCar Racing[44]. Formula One Grand Prix могла похизуватися деталями, яких тоді в комп'ютерних іграх ще не було: хорошою симуляцією, зручним управлінням і повністю відтвореним сезоном 1991 «Формули-1».

Найкращою аркадною гонкою того часу став Virtua Racing (Sega, 1992). Хоч і не перша гонка з тривимірною графікою (до цього були Winning Run, Hard Drivin ' та Stunts), вона поєднала найкращі риси цих ігор: дозволяла грати на кількох автоматах один проти одного, мала чітку тривимірну графіку — загалом, стала еталоном перегонових ігор[45]. Nintendo запропонувала на SNES гру Super Mario Kart. Знайомі персонажі із серії Super Mario ганяли один проти одного на маленьких маневрених апаратах, з яскравою, різнобарвною графікою і бонусами, що розганяли гравця і гальмували супротивників.

У 1993 році Namco завдали удару у відповідь з Ridge Racer, тим самим почавши полігональну війну перегонових ігор. У цьому ж році Sega випустила Daytona USA, одну з перших відеоігор, що включала фільтрацію, текстуровані полігони, даючи найбільш деталізовану графіку, досі небачену у відеоіграх[46]. Через рік Electronic Arts випустила The Need for Speed, яка пізніше породила найуспішнішу в світі серію перегонових ігор і одну з десяти найбільш успішних відеоігрових серій. У цьому ж році Midway представили Crusin 'USA. У 1995 році була випущена Sega Rally Championship, яка представляла гравцям ралійні гонки і включала кооперативну гру разом із звичайним змагальним мультиплеєром[47].

Sega Rally була також першою грою, що включала водіння на різних поверхнях (включаючи асфальт, гравій і бруд) з різними властивостями тертя, відповідно змінюючи поведінку машини, роблячи гру важливою віхою жанру[48]. У 1996 році Konami представили GTI Club, яка дозволяла вільно їздити в ігровому світі. Atari не приєднуватися до 3D манії до 1997 року, коли була випущена San Francisco Rush.

Примітки

  1. Перегоновий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Space Race на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  3. Astro Race на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  4. Chris Kohler (2005), Power-up: how Japanese video games gave the world an extra life, p. 16, BradyGames, ISBN 978-0-7440-0424-3
  5. Interview: 'Space Invaders' creator Tomohiro Nishikado. USA Today. 6 травня 2009. Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 22 березня 2011.
  6. Bill Loguidice & Matt Barton (2009), Vintage games: an insider look at the history of Grand Theft Auto, Super Mario, and the most influential games of all time, p. 197, Focal Press, ISBN 978-0-240-81146-8
  7. Speed Race на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  8. Gran Trak 10. The Arcade Flyer Archive. 9 липня 2012. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 9 липня 2012.
  9. Crashing Race на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  10. Moto-Cross на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  11. Mark J. P. Wolf (2008), The video game explosion: a history from PONG to Playstation and beyond, p. 39, ABC-CLIO, ISBN 978-0-313-33868-7
  12. Road Race на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  13. Night Racer. The Arcade Flyer Archive. 9 липня 2012. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 9 липня 2012.
  14. Twin Course T.T. на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  15. Road Champion на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  16. Forgotten Gems of the Maze Chase Genre, The Next Level
  17. System16 Hardware: DISCRETE LOGIC HARDWARE
  18. The Driver на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  19. Gaming's Most Important Evolutions (Page 2), GamesRadar
  20. Gaming's Most Important Evolutions (Page 3), GamesRadar
  21. Rally-X на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  22. Alpine Ski на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  23. Turbo на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  24. IGN Presents the History of SEGA, IGN
  25. Loguidice, Bill; Barton, Matt (2009). Vintage Games: An Insider Look at the History of Grand Theft Auto, Super Mario, and the Most Influential Games of All Time. Focal Press. с. 195–6. ISBN 0-240-81146-1.
  26. Pole Position II на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  27. TX-1. The Arcade Flyer Archive. 9 липня 2012. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 9 липня 2012.
  28. TX-1 на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  29. Change Lanes на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  30. Fighting Roller на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  31. The top ten retro gaming secrets: Steering wheel controllers are older than you think, CNET.com
  32. Excitebike на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  33. The History of Papyrus Racing - Page 2. Gamespot. Процитовано 7 квітня 2008.
  34. Hang On на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  35. GameCenter CX — 2nd Season, Episode 13
  36. IGN Presents the History of SEGA: World War, IGN
  37. Перегонова відеогра на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  38. WEC Le Mans 24 на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  39. Final Lap на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  40. Gifford, Kevin (16 березня 2011). Final Lap Twin. MagWeasel. Архів оригіналу за 17 травня 2012. Процитовано 28 квітня 2012.
  41. James Cameron: True 3D Gaming Is the Future, Already in Upcoming Avatar Game, Shacknews
  42. Chase H.Q. на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  43. Winning Run на сайті «Killer List of Videogames» (англ.)
  44. The History of Papyrus Racing - Page 3. Gamespot. Процитовано 30 січня 2011.
  45. Virtua Racing--Arcade (1992). 15 Most Influential Games of All Time. GameSpot. 2001. Архів оригіналу за 24 листопада 2012. Процитовано 12 квітня 2012.
  46. IGN Presents the History of SEGA: Reap What You Sow, IGN
  47. Top 25 Racing Games... Ever! Part 2. Retro Gamer. 21 вересня 2009. с. 5–6. Процитовано 17 березня 2011.
  48. Guinness World Records Gamer's Edition, 2009. с. 103. ISBN 978-1-904994-45-9.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перегонова відеогра

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.