Перегінний тунель

Закритий спосіб будівництва застосовується для ліній глибокого закладення, коли цього вимагають гідрогеологічні умови, або ж у тих випадках, коли необхідно зберегти міську забудову. Використовується для будівництва тунелів глибокого (> 20 м) і мілкого закладення.

У таких роботах частіше всього використовують метод щитової проходки, коли за допомогою прохідницького щита проводиться розробка грунту на повний переріз, а потім встановлюється оброблення тунелю.

Цей спосіб роботи вважається найбільш частим для використання через повсюдне будівництво перегінних тунелів в місцях, де знаходиться міська забудова високої щільності, через що будівництво відкритим способом є неможливим. Ще однією особливістю, яка спричинює таку розповсюдженість закритого способу будівництва тунелів — складні гідрогеологічні умови на місці будівництва метрополітену[2].

У всіх інших випадках використовується відкритий спосіб будівництва перегінних тунелів. Цей спосіб у своїй більшості випадків вважається більш дешевим і простим способом будівництва. Важливою особливістю цього підходу є те, що при його використанні необхідне перекладання інфраструктури, яка знаходиться над тунелем, а також використання більшої території для будівництва[2].

У країнах колишнього СРСР зустрічається також і змішаний спосіб будівництва, коли сам тунель будують закритим способом, а підхід до станції — відкритим. Цей спосіб часто вбирає в себе більшість переваг закритого і відкритого способів будівництва, але, не дивлячись на це, така робота є найбільш трудомісткою[2]. Ця обставина почасти є причиною того, чому цей підхід до будівництва тунелів зустрічається досить рідко.