Пересунько Тамара Костянтинівна

Тамара Костянтинівна Пересунько народилась 1934 р. в м. Миколаїв[1]. Її батько, Костянтин Лаврентійович Пересунько та мати, Міля Федорівна Кравченко, - вихідці з с. Баловне[1]. Обидва фамільних роди — нащадки запорізьких козаків. Старша сестра матері Дарія Федорівна Кравченко закінчила інститут хімічного машинобудування імені Д. І Менделєєва в Москві. Дід по батькові був писарем і церковним старостою, а дід по матері рибалив на Південному бузі. Це були заняття нащадків запорожців. Тамара Костянтинівна цілком успадкувала характер своїх запорізьких предків, які з давніх часів відрізнялися високою грамотністю і вимогливістю до себе, професіоналізмом, високою терпимістю до людей і добротою. Найсуттєвішою рисою Тамари Костянтинівни було завжди йти назустріч труднощам, що виявляється в її життєвому кредо: «Через терні до перемоги: постійне подолання моральних, психологічних, науково-професійних, фізичних труднощів, бо життя — це боротьба».

У дитинстві, будучи в евакуації в Казахстані, після травми важко захворіла. Прикута до ліжка, закінчила із золотою медаллю середню школу, вступила на філологічний факультет Миколаївського державного педагогічного інституту (НДПІ), який теж закінчила з відзнакою. Після проведеної хірургом М. М. Дубовиком операції змогла піднятися на ноги. У 1957-65 викладала російську мову та літературу в СШ № 7, з 1965 — викладач кафедри всесвітньої літератури МДПУ. В 1970 році захистила кандидатську дисертацію в Київському педагогічному інституті імені О. М. Горького на тему «Тенденції розвитку сучасної радянської повісті і творчість В. Тендрякова» і отримала диплом кандидата філологічних наук, в 1974 році — атестат доцента, а в 1994 році — професора[1]. В 1999 р. згадана в Енциклопедичному словнику «Миколаївці» та призвана в номінації «Вища школа і наука» Городянином року, обрана почесним членом Пушкінського клубу.

Відмінною ознакою Т. К. Пересунько є те, що вона знаходиться в постійному пошуці. Число її творчих планів явно переходить межу фізичних можливостей здорових людей. І хоч вона обмежена в русі, не виходячи з дому, все ж таки робить відкриття. Так, наприклад, вона знайшла адресата вірша В.Висоцького «Пока вы здесь в ванночке с кафелем…», яким є лікар з Миколаєва, М. І. Каліниченко. Як з'ясувалось, мова йшла про друга поета, котрий зробив сам собі операцію на китобазі «Советская Украина». Ця робота отримала визнання ІІІ Міжнародної конференції в Москві, присвяченій Володимиру Висоцькому. У Тамари Констянтинівни був сильний інтерес до пошуків істини і доведення відомостей до студентів, донесення в нелегкі радянські роки правди про те, що робили з письменниками та поетами. Тема її дисертації про В. Тендрякова в 60-ті роки була заборонена. Постійно ризикуючи бути знятою з дистанції проходження захисту, Т. К. Пересунько довела цю справу до кінця, заручившись підтримкою В. О. Сухомлинського та академіка А. С. Бушміна.

Про неординарний та актуальний підхід Т.К Пересунько до аналізу сучасної літератури, про основні направлення її научної діяльності свідчать назви та біографічні описи 6 книг, написаних нею в співавторстві з колегами. Предметом дослідження в них стала творчість Ч. Айтамова, В. Астаф'єва, Д. Граніна, Ю. Трифонова та ін.. Викриття сталінщини та лисенковщини, екологічна криза, духовна деградація особистості — це круг гострих соціально-моральних проблем отримало відображення в книзі «Время и люди». Особливої мужності в той час потребувало відкритий виклад та розбір творчості письменників-емігрантів, репресованих письменників, представників російського зарубіжжя останнього часу та літератури «передбачення» та «попередження». Матеріали викладені в книзі «Єдність і різноманіття». На основі цих дослідів а також 30-літнього досвіду викладання в 1993 році було підготовлено навчальний посібник для вузів, характерною рисою якого став живий виклад матеріалу, далекого від набридлого всім псевдо академізму.

З особливим натхненням написані дві книги «Гори, звезда моя, не падай… Новое о С. А. Есенине», « И божество, и вдохновенье». В першій з них, творчість поета та його біографія розглянуті в новому світлі. В монографії читач зустріне неканонічний образ С. О. Єсеніна, літературні пріоритети його улюблених жінок та відомості про долі його дітей. Справжнім відкриттям для городян став розділ «Есенин и николаевцы». Кожна із наведених книг за своїм змістом виходить далеко за рамки підручника чи методичного посібника. Фактично це результат наукових дослідів описаної в них проблеми. Сам виклад є настільки високохудожнім, що цілком по своїй захопленості наближається до роману чи повісті. І це парадоксальне поєднання непоєднуваного, науки та мистецтва — характерна риса творчості Т. К. Пересунько. Незважаючи на замкнутий спосіб життя, Тамара Констянтинівна, будучи шістдесятницею по духу своєму, жила і живе сьогодні активним громадським життям. Починаючи з 60-х років, вона займається журналістикою. ЇЇ роботи друкувалися в близькому та дальньому зарубіжжі, в « Учительской газете» (Москва) і журналах «Наш современник», «Литературное обозрение», «Советская педагогіка», « Аврора» (Ленинград), « Подъем» (Воронеж), «Простор» (Алма- Ата), «Русский язик в киргизской школе» (Фрунзе), «Русский язык в узбекской школе» (Ташкент), « Центры немецкой культуры» (Москва). Відгук на монографію про Сергія Єсеніна «Гори, звезда моя, не падай…» опублікований в книзі І.Ю Геллер « Із життя дікаря» (Нью Йорк,2001). В звукозаписі обширної передачі, присвяченої пам'яті Іосифа Саца, яка пройшла в Нью-Йорку в 1997 році, подібно йшла мова й про рецензії Т. К. Пересунько на його книгу. Нею написано передмову до книги І. Геллер « Сила любові» (Нью Йорк,1993). Вона знаходилася в переписці з письменником В. Тендряковим, академіком А. С. Бушміним, В. О. Сухомлинським, критиком Н. Н. Яновським (Новосибірськ), бібліографом А.С Даниловим (Алма-Ата), доктором філології, професором А. М. Абрамовим (Вороніж). Існують відгуки читачів на її книги із Саратова, Новосибірська, Башкирії, Узбекистана. Школа Пересунько, через яку майже за 40 років діяльності пройшло два покоління (батьки та діти). Сотні її випускників сьогодні стали авангардом творчої інтелігенції міста Миколаєва. Деякі її студенти стали кандидатами і докторами наук.

• Время и люди. Социально-нравственные проблемы современной советской прозы. — Киев: Лыбидь, 1990 (У співавторстві з Ю. М. Кравченко)
• Единство в многообразии. (Возвращенные имена в русской литературе ХХ века. Проблемы. Судьбы): Учебное пособие. — Киев, 1993. (У співавторстві з Ю. М. Оришакою)
• Питання методики викладання літератури у вузі. На матеріалі вивчення історії світової літератури ХХ століття: Навчальний посібник . — Київ, 1994.
• Душа обв'язана трудиться… Социально-нравственные аспекты формирования эстетической культуры подростков: Министерство культуры Украины. Учебное пособие . — Киев. 1995. (У спывавторствы з Оришакою Ю. М. та Черушевою Г. Б.)
• Гори, звезда моя, не падай… Новое о С. А. Есенине. — Николаев,1996. (У співавторстві з Ю. М. Оришакою)
• И божество, и вдохновенье …Любимые женщины в творче ской судьбе западноевропеских писателей. (К проблеме автобиографизма обстоятельств и прототипичности образов-характеров): Учебное пособие. — Николаев, 1999 (У співавторстві з Ю.М Оришакою).

• https://web.archive.org/web/20151222125030/http://mmirl.edu.ua/template-features/menu-krl/menu-kko-1/pro-kafedru/yakisnij-sklad-kafedri
• http://pushkinclub.homerandatlantis.com/rus/ptk.html

• Шуляр В. І., Супрун А. П. / Імена МДУ: Пересунько Тамара Костянтинівна. Випуск 3. / За редакцією професора В. Д. Будака. — Миколаїв: МДУ, 2004. — С. 66