Перипатричне видоутворення

Порівняння алопатричного, періпатричного, парапатричного і симпатричного видоутворення.

Основні положення

Перипатричне видоутворення — термін, запропонований Ернстом Майром (1982[1]), є найбільш пізнім синонімом терміна «квантове видоутворення», запропонованого В. Грантом[2] для позначення процесу відбруньковування нового дочірнього виду від невеликого периферичного ізолята великого поліморфного предкового виду. Цей процес вперше описаний Майром в 1954 році. Простіше кажучи, нові види формуються в малих популяціях, ізольованих у самих меж географічного ареала поширення древньої, батьківської популяції.

Існують і інші синоніми цього терміна: видоутворення в результаті катастрофічного відбору (Lewis, 1963[3]), видоутворення в результаті чергування підйомів і спадів чисельності популяцій (Carson, 1971[4]).

Фактором еволюції, контролюючим квантове видоутворення, вважають поєднання відбору з дрейфом генів. Висувалися також інші детермінуючі чинники, а саме ефект засновника (Mayr, 1954; 1963) і катастрофічний відбір (Lewis, 1962), проте їх переважно розглядають як особливі випадки відбору — дрейфу генів, як зазначав у одному з колишніх обговорень цієї проблеми Грант (Grant, 1963). Концепція Райта (Wright, 1931[5]) про взаємодію між відбором і дрейфом генів в невеликих популяціях, хоча вона спочатку не мала відношення до способів видоутворення, надзвичайно важлива для теорії квантового видоутворення. Настільки ж важливу роль в цьому відіграє концепція квантових адаптивних зрушень в невеликих популяціях (Simpson, 1944[6]).

Див. також

Література
  • Грант В. Эволюционный процесс. Критический обзор эволюционной теории. — М. : Мир, 1991. — 488 с.

Ресурси Інтернета

Примітки
  1. Mayr E. 1982. Adaptation and selection. Biol. Zentralblatt, 101, 161–174.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 вересня 2009. Процитовано 24 липня 2012.
  3. Lewis H. 1962. Catastrophic selection as a factor in speciation. Evolution, 16, 257–271
  4. Carson H. L. 1971. Speciation and the founder principle. Stadler Genet. Symp.. 3, 51—70
  5. Wright S. 1931. Evolution in Mendelian populations. Genetics, 16, 97—159
  6. Simpson G. G. 1944. Tempo and Mode in Evolution. Columbia University Press, New York. (Є переклад: Симпсон Дж. Темпы и формы эволюции. — М.: ИЛ, 1948)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.