Симпатричне видоутворення

Симпатричне (екологічне) видоутворення пов'язане з розбіжністю за екологічними ознаками груп особин одного виду, що мешкають на одному ареалі. При цьому особини з проміжними характеристиками виявляються менш пристосованими. Групи, що розходяться, формують нові види.

1. Симпатричне видоутворення може відбуватися декількома способами. Один з них — виникнення нових видів при швидкій зміні каріотипу шляхом поліплоїдизації. Відомі групи близьких видів, зазвичай рослин, з кратним числом хромосом.
2. Інший спосіб симпатричного видоутворення — гібридизація з подальшим подвоєнням числа хромосом. Зараз відомі чимало видів, гибридогенне походження і характер геному яких може вважатися експериментально доведеним.
3. Третій спосіб симпатричного видоутворення — виникнення репродуктивної ізоляції особин усередині спочатку єдиної популяції в результаті фрагментації або злиття хромосом і інших хромосомних перебудов. Цей спосіб поширений як у рослин, так і у тварин.

Класичним прикладом симпатричного видоутворення є цихліди озер Камеруну.

Особливістю симпатричного шляху видоутворення є те, що він приводить до виникнення нових видів, завжди морфологічно близьких до початкового виду. Лише у разі гибридогенного виникнення видів з'являється нова видова форма, відмінна від кожної з батьківських.

Але нині сама можливість видоутворення без просторової ізоляції (у тому числі і симпатричного) є дискусійною. Детальніший, ніж це було зроблено раніше, молекулярно-генетичний аналіз показав, що симпатричне видоутворення щонайменше не відігравало значної ролі в еволюції камерунських цихлід[1][2].