Перфект

В англійській мові існують шість форм перфекта, які визначаються за двома характеристиками: часом (перфект теперішнього часу Present Perfect, перфект минулого часу Past Perfect, і перфект майбутнього часу Future Perfect) і тривалістю дії (простий перфект Perfect Simple, і тривалий перфект Perfect Continuous). Форми перфекта утворюються за допомогою дієприкметника минулого часу (Participle II) у сполученні з особовою формою дієслова to have («мати»), при цьому в теперішньому часі окрему форму він набуває лише в третій особі однини (has, стягнена форма 's), всі інші мають форму have (стягнена форма 've), у минулому часі всіх осіб дієслово-зв'язка має форму had (стягнена форма 'd), а в майбутньому — will have (стягнена форма 'll have). Тривалі форми утворюються за допомогою особової форми дієслова to have у сполученні з been (дієприкметником минулого часу дієслова to be) і дієприкметником теперішнього часу (Participle I) смислового дієслова.

Англійський простий перфект теперішнього часу відповідає минулому часу українських дієслів доконаного виду, перфект минулого часу — українському давноминулому часу дієслів доконаного виду, перфект майбутнього часу — теперішньому часу українських дієслів доконаного виду (тобто завершеній дії в майбутньому). Англійський тривалий перфект не має аналогу в українській і перекладається по-різному (I have been writing — «Я писав щойно» або «Я пишу вже певний час»).

У німецькій мові перфект утворюється аналогічно — сполученням особової форми допоміжного дієслова з дієприкметником минулого часу (Partizip II). На відміну від англійського, для утворення німецького перфекта використовуються не тільки особові форми дієслова haben («мати») але й sein («бути»). Вибір допоміжного дієслова-зв'язки залежить від смислового дієслова. Більшість німецьких дієслів утворюють перфект з допоміжним дієсловом haben. З формами дієслова sein утворюється перфект таких дієслів: 1) що позначають рух (gehen, schwimmen, laufen, kommen); 2) дієслів зміни стану (aufstehen, einschlafen, aufwachen); 3) дієслова sein, werden, bleiben, folgen, gelingen, misslingen, passieren, geschehen, begegnen.

У латинській мові в систему перфекта включають три дієслівних форми: власно перфект (Perfectum), плюсквамперфект (Plusquamperfectum) і передмайбутній час (Futurum II).

Особливістю латинського перфекта є те, що він утворюється не аналітично (як в англійській, німецькій і більшості слов'янських), а синтетично — доданням особових закінчень до основи перфекта[Ком 2].

Використання синтетичних форм уможливлює обійтися без особових займенників і зв'язок, що робить речення лаконічними. Наприклад, знаменитий вислів Цезаря «Veni vidi vici» — «(я) прийшов, (я) побачив, (я) переміг»; легендарна фраза Понтія Пилата «Quod scripsi, scripsi» — «Що (я) написав, (те) (я) написав»[Ком 3].

Форми плюсквамперфекта (Plusquamperfectum) утворюються від основи перфекта теж за допомогою особових закінчень: videram — «я був бачив», videras — «ти був бачив», viderat — «він був бачив», «вона була бачила», videramus — «ми були бачили», videratis — «ви були бачили», viderant — «вони були бачили».

Передмайбутній час (Futurum II) — форма дієслова, що виражає дію, яка має звершитися раніше за якусь іншу дію. Особові форми утворюються доданням до основи перфекта морфеми ĕr-, сполучної голосної -i- та особового закінчення теперішнього часу. Утворені таким чином закінчення передмайбутнього часу -ĕro, -ĕris, -ĕrit, -erĭmus, -erĭtis, -ĕrint, по суті, являють собою форми Futurum I дійсного способу активного стану дієслова sum («єсьм»)[Ком 4].

Перфект, плюсквамперфект і передмайбутній час у пасивному стані утворюються аналітично: за допомогою особових форм дієслова sum і дієприкметника минулого часу[8]. Приклад перфекта пасивного стану: інший відомий вислів Цезаря «Alea jacta est» — «Жереб кинуто» (дослівно — «Жереб кинутий є»).

У французький мові перфект є одною з кількох форм минулого часу і зоветься passé composé — «складений минулий час» (на відміну від passé simple — «простого минулого»). У більшості дієслів він утворюється сполученням особових форм дієслова avoir («мати») з пасивним дієприкметником: j'ai donné, tu as donné, il (elle) a donné, nous avons donné, vous avez donné, ils (elles) ont donné (дієприкметник при цьому не змінюється). Всі зворотні дієслова (з часткою se), а також дієслова для позначення руху (venir з похідними, aller, entrer, marcher, monter, а також naître і mourir) утворюють перфект за допомогою особових форм дієслова être («бути»): je suis venu, tu es venu, il est venu, elle est venue, nous sommes venus, vous êtes venus, ils sont venus, elles sont venues (дієприкметник змінюється за родами й числами). Деякі дієслова можуть утворювати перфект як з avoir, так і з être — залежно від їхнього значення (je l'ai monté — «я підняв його» і je suis monté par l'escalier — «я піднявся сходами»)[Ком 5].

У праслов'янській мові перфект був одної з чотирьох форм минулого часу (поряд з аористом, імперфектом і плюсквамперфектом), й означав дію у минулому, результат якої зберігається на момент мовлення. Утворювався аналітично: шляхом сполучення активного l-дієприкметника (див. «Дієслово в праслов'янській мові») і відмінюваних форм дієслова *byti («бути») теперішнього часу[9].

У давньоукраїнській (давньоруській) мові перфект — складена форма минулого часу дієслова, яка означала наявний стан, що виник унаслідок минулої дії. Успадкований давньоруською від праслов'янської, він утворювався аналогічно.

У перфекті поєднувалися значення минулого й теперішнього часів. Він складався з активного дієприкметника на -лъ (-ла, -ло), який передавав реальне значення із вказівкою на минулу дію, та дієслова быти в теперішньому часі, яке виконувало граматичну функцію із вказівкою на особу.

Так само утворювався перфект і в староцерковнослов'янській мові. Ця ж система успадкована й сучасною церковнослов'янською, з деякими змінами.

Польська мова зберегла складні форми праслов'янського перфекта, який представляє в ній минулий час. Утворюється додаванням до активного l-дієприкметника особових закінчень 1-ї і 2-ї осіб, які являють собою стягнені особові форми дієслова być («бути»). У 3-й особі дієприкметник особових закінчень не має, змінюючись тільки за родами і числами:

Форми дієслова być зазвичай пишуться разом з l-дієприкметником, але можуть приєднуватися і до інших слів у реченні.

Аналогічно вживання перфекта й у чеській мові, тільки дієслово-зв'язка зберігає свою повну форму і пишеться окремо. У третій особі зв'язка теж опускається[10].

Аналогічно утворюється перфект і в словацькій мові: kúpil som («я купив»), kúpil si («ти купив»), kúpil («він купив»), kúpili sme («ми купили»), kúpili ste («ви купили»), kúpili («вони купили»). Для жіночого роду в однині до активного l-дієприкметника додається закінчення «-a», для середнього — закінчення «-o» (kúpila, kúpilo); у третій особі зв'язка теж опускається[11].

У болгарській мові перфект (минало неопределено време) є одним з чотирьох минулих часів дієслова (поряд з аористом, імперфектом і плюсквамперфектом). Утворюється за допомогою особових форм дієслова съм («єсьм»)[Ком 6]. На відміну від польського й чеського перфекта, дієслово-зв'язка зберігається і в третій особі — е («єсть», «є»), са («суть»)[12].

У сербській мові, як і болгарській, збереглась праслов'янська система минулих часів (аорист, імперфект, перфект і плюсквамперфект), але в повсякденному мовленні зазвичай використовується лише перфект. Утворюється аналогічно болгарському — дієслово-зв'язка (jе, су) зберігається і в третій особі.

Особливістю сербського активного l-дієприкметника є те, що він змінюється за родами не тільки в однині, але й у множині (читали, читале, читала).

Заперечна форма утворюється за допомогою частки ни, яка пишеться разом з особовою формою дієслова-зв'язки: нисам читао («я не читав»), ниjе се вратио («він не повернувся»)[13].

У сучасній українській (як у білоруській і російській) залишком давнього перфекта є форма минулого часу дієслів: «я робив» (я робилъ єсьмь), «ви робили» (вы робили єсте) тощо. Дієслово-зв'язка — особова форма дієслова бути не вживається в сучасній мові, а колишній активний дієприкметник (робилъ, ходилъ) перетворився на одну з форм дієслова — минулий час. Проте в багатьох південно-західних говірках (наддністрянських, буковинських, гуцульських, лемківських, закарпатських, надсянських) і на заході північних (підляських) існує (існувала) ідентична польській синтетична форма перфекта для 1-ї і 2-ї особи без особового займенника, функцію якого виконують змінені особові форми допоміжного дієслова бути (архаїчні єсьм, єси, єсмо, єсте). Скорочена особова форма дієслова бути приєднується до відповідної форми минулого часу в 1-й і 2-й особах: «робилисьмо»[14] (< ми робили єсьмо), «паслисьмо» (< ми пасли єсьмо), «ходив'єм» (< я ходив єсьм); в інших говірках форма дієслова бути може стояти перед смисловим дієсловом: «Невельо єм ходив, уж єс зуновала // Уж єс свій облачок муровати дала». (лемківська пісня).

Допоміжне дієслово може виступати після різних частин мови (чоботи-смо шили, рано-с там прийшов). Наприклад:

«Сестрички, сестрички, Отости ми звели, Щости мою косу Навіки розплели. Єкісти розплели, Назад заплетіте, Та най я си вийду Поміж людські діти». — Народна пісня «Коло мої хати зацвіли блавати»

Відомі приклади вживання такої форми перфекта й у літературі: «Полонинко, верховинко, чим-есь так згорділа, чи не тими овечками, що-сь тільки уздріла?», «Раз якось паслисьмо вівці та й звіяв студений вітер, гейби взимі…», «Мужу мій солоденький, на біду-сь мя полишив…» (М. М. Коцюбинський, «Тіні забутих предків»)[15]; «Як щонеділі і кожного свята // Ходив-єм з батьком в близький монастир…» (А. Л. Могильницький)[16].