Перший Кубанський похід

Перший Кубанський («Крижаний») похід (22 лютого — 13 квітня 1918 року) — перший похід Добровольчої армії на Кубань від Ростова-на-Дону до Катеринодара і назад на Дон у станиці Єгорлицька і Мечетинська (на південь від Ростова) під час Громадянської війни.

Нагрудна відзнака учасників походу

Крижаний похід став першим армійським маневром Добровольчої армії, що ще перебувала в стадії формування.

Командували походом генерали Л. Г. Корнілов (після загибелі — А. І. Денікін), М. В. Алексєєв.

Основною метою походу було з'єднання Добровольчої армії з кубанськими білими загонами, які, як з'ясувалося вже після початку походу, залишили Катеринодар.

Під час походу відбулось суттєве поповнення Добровольчої армії військовими частинами. Похід розпочав загін, що включав:

• 242 штаб-офіцера (з них 190 — полковники)
• 2078 обер-офіцерів (капітанів — 215, штабс-капітанів — 251, поручиків — 394, підпоручиків — 535, прапорщиків — 668)
• 1067 рядових (у тому числі юнкерів і кадетів старших класів — 437)
• 630 добровольців — (364 унтер-офіцерів і 235 солдатів, у тому числі 66 чехів)
• 148 осіб медичного персоналу (у тому числі 24 лікаря і 122 сестри милосердя)

З загоном також відступив значний обоз цивільних осіб, які тікали від більшовиків.

При цьому, на початок походу в Ростові перебувало до 16 000 офіцеров, які не побажали узяти участь в обороні міста.

Не зважаючи на втрати, з походу повернулось 5 тисячне загартоване військо.

Всі учасники походу отримали спеціальну нагрудну відзнаку.