Капітан (військове звання)

На теренах України капітани появились у XVI ст. як командири підрозділів найманої німецької[1] чи угорської[2] піхоти, що складались з декількох компаній. Звання відповідало рангу полковника у національних підрозділах. З XVII ст. у Речі Посполитій існував уряд військового капітана, котрий командував прибічною сторожею гетьманів. Впродовж XVII—XVIII ст. у європейських арміях капітан був командиром компанії піхоти, ескадрону кавалерії, драгун, зокрема у військах аутораменту національного та іноземного Речі Посполитої.

У Московському царстві чин (звання) капітана з'явився в XVI столітті для іноземних офіцерів; у XVII столітті встановлений для командирів рот в полках «нового строю», а на початку XVIII століття — для командирів рот у всій регулярній армії. У кавалерії (у драгунських полках і корпусі жандармів з 1882) званню капітана відповідало звання ротмістр, в козачих військах — осавул. У 1705—1798 роках існувало також звання капітан-поручник, замінене потім на штабс-капітан (у кавалерії йому відповідало звання штабс-ротмістр, а в козачих військах — підосавул).

У російському ВМФ з початку XVIII століття існували звання: капітан-командор (1707—1732, 1751—1764, 1798—1827), капітан корабля (1701—1713, 1732—1751), капітан 1 і 2 рангу (1713—1732, 1751—1917), капітан 3 рангу (1713—1732), капітан 4 рангу (1713—1717) і капітан-лейтенант (1713—1884, 1909—1911).

У збройних силах СРСР звання капітан було встановлено ухвалою ЦВК і РНК СРСР від 22 вересня 1935 року для командного складу сухопутних військ, ПС і берегових частин ВМФ. Цією ж ухвалою для корабельного складу ВМФ введені звання капітан 1, 2 і 3 рангу і капітан-лейтенант (останнє відповідає званню капітан у сухопутних силах). В артилерії звання капітан відповідає посаді командир батареї (комбат).