Період Кофун

Відсутність писемних джерел стосовно початкової історії держави Ямато змушує науковців звертатись до археології. Поширення того чи іншого місцевого типу курганів кофун гіпотетично розглядається як розростання того чи іншого протодержавного чи державного утворення. Зокрема, активне зведення класичних курганів кофун у 3-4 столітті у районі Ямато (суч. префектура Нара) асоціюється із появою держави Ямато. На думку археологів, подібні до Ямато державні утворення виникли у районах Кібі (суч. префектури Хіросіма і Окаяма), Ідзумо (суч. префектура Сімане), Цукусі (північ Кюсю), Косі (суч. префектури Фукуй і Ніїґата) і Кену (суч. префектура Ґунма).

З 5-6 століть класичні кофун району Ямато, які за формою нагадують замкову щілину, поширилися у Західній та Центральній Японії. Вчені вбачають у цьому розростання території яматоської держави.

Залізний обладунок з прикрасами із бронзи, 5 століття. Токійський національний музей.

Ямато було агресивним політичним утворенням. У «Ніхон Сьокі» (720) згадується діяльність легендарного принца Ямато Такеру, який у 4 столітті зруйнував держави Кібі та Ідзумо. Описуються також його походи на племена кумасо (сучю префектура Кумамото) а також непокірних у Східному Хонсю (ймовірно прото-айнів).

У 6 столітті Ямато поширило свою владу на подібні їй держави на островах Хонсю і Кюсю, створивши федеративний союз. Яматосці змогли також завоювати землі на півдні Корейського півострова — країну Мімана. Активне втручання у справи корейських королівств сприяло міграційним процесам між півостровом і архіпелагом. Це, в свою чергу, пришвидшувало імпорт досягнень континентальної цивілізації у сфері державобудівництва.

Соціальна організація держави Ямато достеменно невідома. Аналогії з японським суспільством 8 століття приводять до висновку, що Ямато складалося з кількох значних кровноспоріднених родових груп — удзі (氏, в західній історіографії перекладається як клан). Голови цих кланів, удзікамі (氏上) підпорядковувалися військовому вождю о-кімі (御君), який також був головним жерцем країни (з 8 століття він стане називатися тенно — «імператор»).

Престиж багатьох кланів Ямато був пов'язаний із їх «божественною генеалогією». Кожен з них мав свого сінтоїстського бога першопредка. Так першопредок о-кімі, богиня сонця Аматерасу Омікамі, займала найвище місце у пантеоні японських богів, що гарантувало її «нащадку» найвищу посаду у державі. Голови кланів, родовід яких виводився від богів нижчих рангів, були приречені назавжди бути підлеглими о-кімі. Ті ж клани, котрі походили від корейських знатних родів чи китайських переселенців, не могли активно впливати на державні справи через відсутність сінтоїстського бога першопредка.

З 5 століття яматоські клани активно вели боротьбу за обмеження впливу о-кімі, зберігаючи його династичні права на головування країною. Першими радниками о-кімі, а по-суті диктаторами Ямато, став клан Кацураґі (葛城氏), а за ним військовий клан Отомо (大伴氏). Війна за посади послабила тубільну знать і посилила роль аристократії мігрантського походження. Останні на чолі з кланом Соґа (蘇我氏), який прийняв Будду як свого бога — покровителя і першопредка (538), вступили у відкритий збройний конфлікт з кланом Монообе(物部氏), захисниками традиційних вірувань. Сога перемогли, і встановили свою диктатуру.