Петрашевці

Петрашевці — загальна назва учасників неформального інтелігентського гуртка М. Буташевича-Петрашевського (1821—1866) та пов'язаних із ним осіб, зокрема й належних до інших подібних молодіжних радикальних гуртків (С. Дурова, М. Кашкіна), що діяли у 2-й половині 1840-х рр. Світогляд більшості петрашевців — дворян та міщан — за соціальним складом, чиновників, студентів, літераторів, учителів, науковців, офіцерів та ін. — за складом професійним — сформувався під впливом ідей французьких соціалістів-утопістів, у першу чергу Ш. Фур'є, послідовниками й пропагандистами соціальних ідей якого виступали петрашевці. Нерегулярні зібрання в Санкт-Петербурзі на квартирі М. Буташевича-Петрашевського — перекладача при міністерстві закордонних справ Російської імперії, на яких у загальній формі обговорювалися шляхи звільнення селян, реформування судочинства тощо, розпочалися 1844 року, з 1845 року вони відбувалися щоп'ятниці, збираючи по 20—30 учасників радикально-демократичних та ліберальних поглядів. Революційні події 1848 у Франції та інших європейських країнах сприяли радикалізації настроїв петрашевців, які в грудні 1848 — січні 1849 років у вузькому колі (М. Буташевич-Петрашевський, К. Дебу, Ф. Львов, М. Момбеллі, М. Спєшньов) безрезультатно через розходження в поглядах розглядали питання про створення таємного товариства та вироблення його програми, а також розробляли план керівництва широким селянським повстанням, що мало б привести до повалення самодержавства. Заарештовані 23 квітня 1849 року після 13-місячного нагляду, встановленого за М. Буташевичем-Петрашевським, петрашевці зазнали суворого покарання: у поле зору слідчих органів потрапило понад 280 осіб, з них 23 було піддано військовому суду, який 15 осіб (серед них і Ф. Достоєвського, Д. Ахшарумова) засудив до смертної кари, заміненої в день страти 22 грудня 1849 року різними строками каторжних робіт. 1856 року петрашевці були амністовані, на початку 1860-х рр., за винятком М. Буташевича-Петрашевського, поновлені в цивільних правах. Як свідчать матеріали справи, деякі петрашевці, зокрема сам М. Буташевич-Петрашевський та М. Момбеллі (який, до речі, зустрічався на петербурзькій квартирі Є. Гребінки з Т. Шевченком у 1844—1845-х роках), були обізнані (хоча й поверхово) з ідеологією, діяльністю та обставинами викриття Кирило-Мефодіївського товариства, вважали українське селянство достатньо розпропагованим поезією Т. Шевченка на випадок можливого повстання.

«Обряд кари на Семенівському плацу»,
малюнок Б. Покровського, 1849 рік.

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.