Пет Кедіген

Народилася 10 вересня 1953 року в Скенектаді (Нью-Йорк), але своє дитинство провела у Фічбурзі, Массачусетс. Вивчала театральне мистецтво в Массачусетському університеті Амгерста (1970—1973), а 1975 року отримала ступінь бакалавра в Канзаському університеті, де студіювала наукову фантастику під керівництвом проф. Джеймса Ганна, письменника-фантаста.[2]

1975 року Пет ввійшла до комітету МідАмериСону, 34-го світового з'їзду наукової фантастики, який проходив у Канзасі. Її завдання полягало в тому, аби допомагати почесному гостю Роберту Гайнлайну. 1982 року вона стала одною з тих, кому Гайнлайн присвятив свій роман «Фрайді».[3]

Також Пет працювала у фірмі письменника Тома Рімі, яка займалася версткою та графічним дизайном. Після смерті Рімі в 1977, Кедіген почала працювати у «Hallmark Cards», американській компанії, яка виготовляла вітальні листівки. Наприкінці 1970-х початку 1980-х разом із своїм другим чоловіком працювала редакторкою у журналах «Chacal» та «Shayol».[4]

Зустріла свого першого чоловіка, Руфуса Кедігена, навчаючись в університеті. У 1977-85 роках перебувала у шлюбі з Арні Феннером, з яким має сина Роба. 1996 року переїхала до Великої Британії та вийшла заміж за Кріса Фаулера.[5] 2013 року у письменниці діагностували рак.[6]

Почала писати наприкінці 1970-х, однак справжній же успіх прийшов до письменниці аж 1987 року, коли авторка видала свій дебютний роман «Гравці розуму» (англ. Mindplayers). Події книги відбуваються у близькому майбутньому, де психічні розлади перебувають поза законом, але, аби хоч якось урізноманітнити своє одноманітне життя, люди купують неврози у дилерів, які виконують свого роду функцію «наркоторговців». Головну героїню, Еллі Маас, яка перебувала під дією психозу, доправляють до лікарні, де, після лікування, Поліція Мізків пропонує їй вибір: в'язниця, або співпраця. Так Еллі стає «гравцем розуму», психотерапевтом, який занурюється у психози людей та сприяє їхньому одужанню.[7]

1991 року світ побачив другий роман письменниці — «Синтезатори» (англ. Synners), який розповідає про те, як у близькому майбутньому люди можуть повністю зануритися у віртуальну реальність, але вірус (штучний інтелект) неочікувано спричиняє численні смерті серед користувачів.[8] Наступний роман 1992 року під назвою «Дурні» (англ. Fools) знову ж таки зображує віртуальну реальність, де піднімається питання особистості — відома акторка дізнається, що вона насправді не та, за кого себе видає.[9]

Роман 1996 року «Паразит» (англ. Parasite) — класична розповідь про напад прибульців. Головна героїня вбиває власну матір, якою керують іншопланетні паразити. 1998 року світ побачив роман «Чай з порожньої чашки» (англ. Tea from an Empty Cup), який започаткував книжкову серію про детектива Доре Константин. Поліцейська-детектив розслідує «вбивство в зачиненій кімнаті»,[10] яке сталося у віртуальній реальності, але в ході розслідування викриває секретну організацію, яка на місці колись затонулої Японії створює новий острів. Друга книга-сиквел «Цифровий Дервіш» (англ. Dervish Is Digital; 2001) розповідає про те, як чоловік використовує штучний інтелект, аби переслідувати свою колишню дружину та унеможливлювати її безпечне використання віртуальної реальності.[11]

Повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi; 2012) розповідає про групу робітників, які допомагають проводити наукове дослідження на орбіті Юпітера. Задля кращого функціонування в мікрогравітації, працівникам доводиться «піти на суші» — набути форм морського життя (оповідачка, зокрема, перевтілюється на восьминога).[12]

Коротка проза письменниці представлена у таких збірках: «Візерунки» (англ. Patterns; 1989), «Додому морем» (англ. Home By the Sea; 1992) та «Брудна робота» (англ. Dirty Work; 1993).[11] Також повість під назвою «Доповідь про морських коників на Марсі» (англ. Report Concerning the Presence of Seahorses on Mars; 2014) ввійшла до збірки «Досягти вічності» (англ. Reach for Infinity).[13]

Пет Кедіген ставала лауреаткою таких літературних нагород:

• 1979 — премія «Балрог» за оповідання «Смерть від викриття» (англ. Death from Exposure);
• 1987 — премія «Хроніка НФ» за оповідання «Генотип гарного хлопця» (англ. Pretty Boy Crossover);
• 1988 — премія «Локус» за оповідання «Янгол» (англ. Angel);
• 1990 — премія «Локус» за збірку оповідань «Візерунки» (англ. Patterns);
• 1991 — премія «ГОМер» за повість «Депеші з Революції» (англ. Dispatches from the Revolution);
• 1992 — премія Артура Кларка за роман «Синтезатори» (англ. Synners);
• 1995 — премія Артура Кларка за роман «Дурні» (англ. Fools);
• 2005 — Меморіальна премія Ричарда Еванса (англ. Richard Evans Memorial Prize);
• 2013 — премія «Г'юго» за повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi);
• 2013 — премія «Локус» за повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi);
• 2015 — премія «Сеюн» за найкращу перекладену повість «Дівчина-річ, яка пішла на суші» (англ. The Girl-Thing Who Went Out for Sushi).

• Don D'ammassa. Encyclopedia of science fiction. — Infobase Learning, 2015. — 538 p. — ISBN 978-0816059249.
• George Mann. The Mammoth Encyclopedia of Science Fiction. — Hachette UK, 2012. — 608 p. — ISBN 978-1841191775.

• Пет Кедіген на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)