Невроз

Термін «невроз» було введено шотландським лікарем Вільямом Калленом у 1769 році оскільки на думку дослідника параліч, кома, спазми і безумство (недоумства, меланхолія, манії і розлади сну) він визначив як не запальні нервові захворювання, а захворювання нервів соматогенного походження.

У міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду, на відміну від 9-го перегляду, термін «невроз» не вживається зовсім, а поняття неврозу перестає бути основою класифікації відповідної групи психічних захворювань, і тепер особливості їхнього відображення в МКХ-10 наступні: «F40-F48: Невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади», деякі традиційно невротичні розлади розміщені в рубриках: «F50 — розлади харчової поведінки», «F51 — розлади сну неорганічної природи», «F52 — статева дисфункція, не обумовлена органічним розладом чи захворюванням» і т. д.[2][3]

У четвертій редакції діагностичного та статистичного керівництва з психічних захворювань (DSM-IV-TR) слово «невроз» не вживається,[4] натомість, традиційно невротичні розлади розподілено по специфічних категоріальних групах, що включають також й інші розлади: розлади настрою (mood disorders) — депресивні та біполярні розлади; тривожні розлади (anxiety disorders) — панічні розлади, різні види фобій, обсесивно-компульсивний та посттравматичний стресовий розлади; соматоформні розлади (somatoform disorders) — конверсійні, соматоформні розлади та ін.; сексуальні розлади та розлади статевої ідентичності (sexual and gender identity disorders) тощо.[3]

Поняття «невроз» поступово зникає з клінічної практики, але воно все ще лишається широковживаним у психологічній практиці та теоретичних працях багатьох авторів. Концепція неврозу і нині є доцільною при побудові стратегії психологічного супроводу в системі психологічної служби.[3]

Невроз характеризується астенічними, нав'язливими, істеричними розладами, що супроводжується тимчасовим пониженням розумової та фізичної працездатності.

Основними причинами неврозів є психічні травми, стреси. Стреси можуть виникнути від певних життєвих обставин, захворювань, приймання алкоголю чи наркотичних речовин тощо. Неврози — це патологічні форми реакцій центральної нервової системи на ситуації, які травмують психіку, тому їх ще називають психогенними патологічними реакціями.

Дія психічної травми багато в чому визначається віком людини та індивідуальними особливостями нервової системи[5] (тип нервової системи, перенесені тривалі виснажуючі захворювання). Генетична спадковість дуже впливає на схильність людини до неврозів.

Неврози мають різні форми, які характеризуються різними невротичними проявами: психогенні шокові реакції, істерія, неврастенія, психастенія, фобія (невроз страху), генералізований тривожний розлад, іпохондричний невроз, обсесивно-компульсивний розлад, посттравматичний стресовий розлад, нічне нетримання сечі (енурез), мовні неврози (заїкання, мутизм та ін.), нервова анорексія, невроз нав'язливих рухів (нервовий тик), панічні атаки, агорафобія, соціальні фобії, дисморфофобія, вагінізм, патологічне накопичення (синдром Діогена, синдром Плюшкіна), настирливе бажання купувати різні речі, настирлива схильність до азартних ігор, невроз шкіри; невроз серця, шлунку, кишківника тощо.

Неврози мають динамічну та різноманітну психопатологічну і соматичну симптоматику на тлі недостатності психічного захисту з формуванням конфлікту, який проявляється функціональними порушеннями у різних сферах (емоційній, вегетативній, ендокринній, соматичній тощо)[6]. Вегетативні порушення в клінічних ознаках неврозів можуть проявлятися у вигляді вегето-судинної дистонії.[7] Перебіг неврозів та депресії може також призвести до виникнення психосоматичних захворювань. Нерідко неврози супроводжуються іншими психічними розладами, зокрема депресією[8], деперсоналізацією, соматоформними больовими розладами та синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ)[9]. Неврози, які спричинює сезонна депресія, загострюються у певні пори року при недостаній кількості денного світла, яке попадає на очі.[10] У хворого на невроз нерідко можуть проявлятися клінічні ознаки різних типів неврозу. У кожному конкретному випадку невротичного розладу невроз може представляти розмаїту картину невротичних проявів різних типів неврозу, які також можуть супроводжуватися різними ознаками коморбідних психічних та соматичних розладів, що в таких випадках створює певні труднощі для діагностування типу неврозу.

Неврози (тривожні розлади) можуть спричиняти у людини душевний неспокій, відчуття страху, нав'язливі думки, нав'язливі фобії, нав'язливі дії, часте нагадування та обдумування травматичних епізодів, підвищену втомлюваність, слабкість, знижену працездатність, подразливість, хвилювання, тривожність, дратівливість, плаксивість, нервове напруження, безсоння або неглибокий сон з пробудженнями посеред ночі та з відчуттям невиспаності після сну. Нав'язливі думки, помилковість яких усвідомлює пацієнт, треба відрізняти від марень, які діагностуються в психозах. Невеликі стреси відчутно загострюють симптоми неврозу. Неврози погіршують загальний стан здоров'я та самопочуття людини, понижують пам'ять, реакцію та концентрацію при здійсненні когнітивних функцій; неврози викликають загальну слабкість, астенію. Неврози можуть спричинювати болі в області серця, головні болі та розлади шлунково-кишкового тракту. Невроз часто може проявлятися в таких негативних рисах характеру: нерішучість, зайва сумлінність, впертість, скнарість, перфекціонізм, прямолінійність, агресивність, конфліктність, вразливість, озлобленість, емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість, спотворене (викривлене) сприйняття реальності[11][12]. Надмірну підозріливість та спотворене сприйняття реальності, які можуть з'являтися при неврозах, слід відрізняти від подібних рис характеру, характерних для шизофренії та інших психічних розладів. Люди з неврозами мають тенденцію приймати близько до серця те, що відбувається навколо, виливати весь свій негатив на близьких і рідних їм людей[13]. З метою пом'якшення проявів неврозу хворі нерідко вдаються до куріння, надмірного вживання алкоголю, психотропних, сильнодіючих та наркотичних речовин, які в кінцевому результаті погіршують стан хворого та можуть привести до їхньої залежності. Хворі на невроз можуть звикнути до свого стану, не знати про свій стан і не звертатися до лікаря за допомогою[14][15].

Виявляється в стані боязливості, полохливості, тривожності. Нав'язливі думки переслідують хворого всупереч його бажанню та волі і оцінюються ним як безглузді, шкідливі. У нав'язливих спогадах постають вельми неприємні для хворого ситуації та події. Є також нав'язливі потяги та дії, наприклад, постійно мити руки, рахувати кроки, читати вивіски.

На ґрунті тривожності можуть розвиватися інші нав'язливі феномени, здебільшого специфічні фобії, серед яких найчастіше зустрічаються: канцерофобія, клаустрофобія, аквафобія, акрофобія, агорафобія, арахнофобія, аутофобія, батофобія, вомітофобія, гемофобія, офідіофобія, соціофобія.

Істеричний невроз характеризується підвищеною афективною лабільністю та навіюваністю, тенденцією до наслідування, схильністю до фантазування, поведінкою з елементами театральності. Істеричні напади не виникають, коли хворий знаходиться один, та не супроводжуються різким падінням з забиттям та пошкодженнями. Рухові розлади мають виразний характер та відповідають змісту переживань хворого. Хворий падає, хаотично розмахує руками та ногами, б'є ними о підлогу, вигинається, викрикує окремі слова. Триває напад від декількох хвилин до декількох годин. На відміну від епілептичного, істеричний напад не супроводжується вираженим порушенням м'язового тонусу, спазмами сфінктерів з їхнім розслабленням та нетриманням сечі та калу, у хворих зберігається реакція зіниць на світло, хворі сприймають звертання до них та реагують на нього. Після нападу в хворих залишається невиразний спогад про нього.

Один з проявів істерії — розлад свідомості, що виникає під впливом психічної травми. Сприйняття порушене, викривлене. Афективні порушення характеризуються тривогою, страхом. У поведінці з'являються риси дитячості, безпомічності, елементи несправжнього недоумства — псевдодеменції. У деяких хворих розвиваються неврологічні порушення: зниження чутливості, дрижання рук, ніг, астазія-абазія, істерична глухота, афонія. Вегетативні розлади: серцебиття, задишка, виражені судинні реакції.

Неврастенія — стан подразливої слабкості, тобто поєднання підвищеної збудливості та подразливості зі швидкою втомою та виснаженням.[16] Неврастенія виникає внаслідок перенапруження та виснаження нервової системи через надмірні розумові та фізичні навантаження. Характеризується астенією, дратівливістю, слабкістю, зниженням працездатності, порушенням сну. На початковому етапі хвороби домінує подразливість, погана переносимість емоційних і фізичних навантажень, зовнішніх подразнень. Хворі погано переносять яскраве світло, різкий шум, голосну мову, перепади температури. Є суб'єктивне відчуття розладу пам'яті. Розвиваються вегетативні порушення: посилена пітливість, серцебиття, задишка, головний біль.

Невротична депресія проявляється пригніченим настроєм з певною загальмованістю психомоторних реакцій та мислення, одноманітними депресивними спогадами, песимістичними поглядами на майбутнє, фіксованістю на травмуючій ситуації. Супроводжується схильністю до сліз, дратівливістю, сенситивністю, зниженням апетиту, порушенням сну. Невротична депресія не досягає глибини психозу, носить зворотний характер, минає при розв'язанні травмуючої ситуації або під впливом лікування.

Під іпохондрією розуміється хвороблива зосередженість уваги на своє здоров'я, схильність приписувати собі захворювання з незначного приводу, виникнення нав'язливих думок про наче наявні хвороби, які пізніше не підтверджуються медичним діагнозами. При цьому легко виникають больові або тяжкі відчуття в тих чи інших частинах тіла (сепістопатії).

По-перше, це усунення психотравмуючої ситуації, стресів або пом'якшення на них реакції пацієнта. У важких випадках хворих госпіталізують у санаторні відділення психоневрологічних лікарень. Виключення пацієнта з травмуючої ситуації (сімейні негаразди, конфлікт на роботі тощо), загальнозміцнююче лікування має позитивний ефект. Неврози лікують медикаментозними та психологічними методами.[17]

Перебіг неврозу пов'язаний з одночасним пониженим рівнем мозкового серотоніну, тому для лікування неврозів назначають тривалий прийом антидепресантів — селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.[18] Серед антидепресантів для лікування неврозу часто використовують есциталопрам (ципралекс, селектра), циталопрам (ципраміл, опра), флуоксетин (прозак), пароксетин (рексетин, паксил) та сертралін (золофт). Необхідно також усувати фактори, що понижують рівень мозкового серотоніну. На початку лікування неврозів антидепресантами сильно проявляються побічні дії антидепресанту, симптоми та загальний стан хворого може погіршуватись. Через те важливо не кидати та не переривати призначеного лікування неврозу антидепресантами. У такому випадку дози антидепресантів зменшують у декілька разів і поступово з часом, по мірі переносимості їх хворим, їх доводять до рекомендованої величини. З часом тривалого прийому антидепресанту побічні дії антидепресанту та прояви неврозу зменшуються і загальний стан хворого покращується. Антидепресант повинен підбирати лікар індивідуально в залежності від його переносимості хворим та його ефективності для даних симптомів неврозу. Лікування неврозів антидепресантами може тривати декілька місяців. У деяких випадках лікування невротичного розладу антидепресантами може тривати значно довше двох років, а підтримуюча терапія антидепресантами може тривати 1-4 роки.[19] У випадку необхідності лікування неврозу антидепресантами необхідно повторити. Снодійні, седативні антидепресанти такі як тразодон, амітриптилін, доксепін, мансерин, міртазапін, триміпрамін застосовують для лікування неврозів, які супроводжуються безсонням чи неміцним сном. Комбінації антидепресантів та інших психотропних препаратів використовують у випадку резистентних тривожних розладів, що важко піддаються лікуванню. Зокрема, для підсилення дії антидепресантів вживають невеликі дози прекурсору серотоніну-5-гідротриптофану (5-HTP), триптофану, гормону щитоподібної залози, карбонату літію, нейролептиків (оланзепін, сероквель, респерідон) та антиквульсантів (габапентін (нейронтин), прегабалін (лірика)).[20][21] Однак комбінувати антидепресанти та інші психотропні препарати треба дуже обережно, починаючи з малих доз, щоб не спричинити серотоніновий синдром у хворого, попри те, що він є дуже рідкісним явищем. Показане застосування транквілізаторів та психотерапії. Транквілізатори назначають у мінімальних дозах короткими курсами, щоб уникнути залежності від них хворого. У психіатричній літературі також розглядаються інші медикаментозні та немедикаментозні методи лікування неврозів.[22][23]

Необхідно ретельно перевірити рівень гормонів в організмі, оскільки на розвиток та перебіг депресії та неврозу впливає рівень гормонів, особливо — рівень гормонів щитоподібної залози. Навіть незначні порушення рівня гормонів щитоподібної залози, які навіть важко виявити за допомогою медичних аналізів, можуть дуже відчутно впливати на самопочуття людини. У випадку виявленого дисбалансу гормонів необхідно провести відповідну гормональну терапію. У деяких випадках нормалізація функції щитоподібної залози веде до повного вилікування депресії та неврозів.[24]

Для лікування неврозів, які супроводжуються слабкістю, погіршеням пам'яті, астенією, також використовують ноотропні препарати: ладастен, фенібут, енеріон, пірацетам, фенотропіл, пікамілон, ноопепт тощо.[25][26][27][28][29][30]

Для лікування неврозів також застосовують природні адаптогени, психостимулятори та антидепресанти, зокрема женьшень, елеутерокок, левзею сафлороподібну (маралий корінь), огіркову траву бораго, котячу м'яту, звіробій тощо[31][32][33][34]. Для пом'якшення проявів неврозу показане застосування заспокійливих, седативних препаратів рослинного погодження: валеріани, лаванди, меліси звичайної, хмелю лікарського, пустирника, трави пасифлори, ромашки, насіння зіра (куміну), насіння коріандру, тощо, і створених на їх основі комбінованих препаратів, які часто застосовують для лікування неврозу серця: валокорміду, валокордіну, валоседану, корвалолу, крапель Зеленіна, мікстури Кватера, збору заспокійливого тощо[35][36][37]. Валокормід, валокордін, мікстура Кватера, корвалол містять сполуки брому, який значно раніше ще до часу винаходу антидепресантів, транквілізаторів та нейролептиків широко застосовувався в комбінаціях з препаратами кофеїну ( мікстура Павлова ) для лікування неврозів.[31] Але бром є відносно токсичним і може негативно впливати на щитоподібну залозу. Деякі сільськогосподарські культури, як коріандр (кінза), петрушка, салат сійний у великих кількостях проявляють заспокійливі, седативні властивості й можуть використовуватися в ролі природних анксіолітиків для пом'якшення симптомів неврозу.[38][39][40] Вживання риб'ячого жиру, насиченого омега-3 жирними кислотами, помітно знижує прояви тривожних розладів[41][42]. Досліджено, що чорниця може бути ефективною в терапії ПТСР.[43]

Для профілактики неврозів необхідно вживати достатню кількість вітамінів групи В, С та особливо вітаміну Д[44][45] та мінеральних комплексів, які містять магній та калій.[46][47] Світлова терапія використовується для профілактики та лікування неврозів, які спричинює сезонна депресія. Прогулянки в сонячні дні або світлотерапію білим світлом застосовують як необхідну умову для достатнього продукування серотоніну в мозку людини, відсутність якого веде до загострення неврозів та депресії[10].

На фоні пом'якшення невротичної симптоматики, яку досягають за допомогою тривалого лікування антидепресантами, проводять психотерапію:

• когнітивно-поведінкова терапія: вироблення у хворого правильної реакції на ситуацію, закріплення у нього певних поглядів на свою поведінку у травмуючій ситуації, зміна способу реагування на неї;
• аутогенне тренування;
• групова психотерапія хворих з різними формами неврозів;
• гіпнотерапія.
• дихальні вправи на розслаблення[48].

Найбільш ефективним методом лікування неврозів є поєднання медикаментозного лікування антидепресантами з когнітивно-поведінковою терапією. Немає контрольованих досліджень, які демонструють ефективність динамічної психотерапії чи психоаналізу для терапії головних проявів обсесивно-компульсивного розладу.[49] На сьогоднішній день є мало об'єктивних доказів, що психоаналіз дозволяє людям подолати такі психологічні проблеми як депресія чи неврози[50]. Немає доказів, що загальне консультування, психодинамічна психотерапія, гіпнотерапія, трансакційний аналіз є ефективні для лікування неврозу нав'язливих станів.[51]

Серед методів нетрадиційної медицини для терапії неврозів застосовують акупунктуру, акупресуру, медитацію, йогу, фізіотерапії, зокрема, фізіотерапію гарачою та холодною водою.[52] Також інтенсивні заняття спортом, особливо бігом, помітно зменшують прояви неврозу.

Проводяться заходи з соціальної реабілітації.

При неврозах важливо правильно організувати розпорядок робочого дня, який повинен включати відпочинок та достатню кількість годин для сну. Різноманітні захоплення, хобі, спілкування з людьми загалом сприяють покрашенню ментального здоров'я при неврозах.

• Психічні захворювання
• Ангіоневрози
• Психоз
• Нейропатія
• Фобія
• Стрес (медицина)
• Посттравматичний стресовий розлад

• Москалець В. П. Психологія особистості [текст] навчальний посібник. — М 82 К.: «Центр учбової літератури», 2013. — 416 с., 213 с. (С.?)
• Невротичні розлади – зворотні порушення нервової системи. Свиридова Н.К., Щербатий А.А.// СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ НЕВРОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ. - № 1 (25), СІЧЕНЬ 2019–ЛЮТИЙ 2019.- С.23-29. Ел.джерело

• Неврози // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• НЕВРОЗ //Фармацевтична енциклопедія
• Медичний словник. Невроз
• Психіатр. Сучасна діагностика і лікування в психіатрії. Інші тривожні розлади
• Симптоми і лікування неврозів
• Невроз (невротичний розлад): лікування
• Невроз — симптоми, лікування неврозу народними засобами
• Неврози — лікування народними методами
• Правила лікування панічних неврозів
• Neurotic, stress-related and somatoform disorders (F40-F48)(англ.)
• Неврозы — Сайт о неврозах.(рос.)
• Невроз — стаття на сайті медичного центру Меднеан.
• Неврастенія
• Невроз — симптомы. Невроз лечение. — Likar.INFO(рос.)
• І. В. Лазебник ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАННЯ ТРИВОЖНИХ РОЗЛАДІВ У ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПАЦІєНТІВ
• Introduction — Common Medications for Anxiety Disorders(англ.)
• Allan Scott, Alan Davidson, Karen Palmer. Antidepressant drugs in the treatment of anxiety disorders(англ.)
• Anxiety Disorder Generalised Anxiety Disorder(англ.)
• Can Antidepressants Treat Anxiety?(англ.)
• Свядощ А. М. Неврозы. Руководство для врачей. СПб.: Питер Паблишинг, 1997. — 448 с.(рос.)
• Самохвалов В. П. (ред.) Психиатрия чебное пособие. — Ростов н/Д.: Феникс, 2002. — 576 с. — (Высшее образование). — ISBN 5-222-02133-5(рос.)