Пилипенко Яків Михайлович

Народився в родині березанського сотника Михайла Івановича Пилипенка. Значковий товариш з 1730 по 1732 рр. У 1734 р. один з трьох кандидатів на березанське сотництво. Полковий переяславський осавул (1734—1763 — ?). Володів хутором над р. Супойцем між степами вільними березанськими і яготинськими, побудованому на батьківських землях і куплених у ярешківського жителя Леська Тарасенка.

Очолював Переяславський полк в Російсько-турецькій війні 1735—1739 рр.[2]

4 липня 1736 р. через конфлікт з Г. Моцоком подав заяву “о безчестіи”[3].

Протягом 1745—1749 рр. вів тяжби з генералом Вишневецьким та полковим осавулом Григорієм Лукашевичем за повернення захоплених ними рангових ґрунтів у с. Вовчків 2-ї полкової сотні. В лютому 1749 р. звинуватив полкового сотника Івана Добронизького в зневазі Христа і чаклунстві.

В лютому 1750 р. як переяславський полковий осавул брав участь в обранні Кирила Розумовського на гетьманство[4].

12 травня 1768 р. разом з полковим суддею Дараганом та переяславським полковником Іваненком був тимчасово звільнений з посади, і викликаний до Генерального військового суду у звинуваченні у застосуванні тортур при допитах заарештованих.

Володів у 1768 р. як абшитований полковий суддя двором у Пилипчичах (3 покої господаря, 4 людських, поварня, 4 комори для хліба, 2 конюшні, баня, клуня), до двору землі орної на 501 день, 2 сінокоси, острів з деревами, ставок з гребелькою і з малою рибною ловлею, винокурня на 2 казани (120 відер горілки для влас- ного споживання), 3 млина на 3 мучних кола, пасіка на 90 пнів (мед для родини і на церкву). Йому також належало 3 двори і 10 бездвірних хат. На ці володіння мав універсал Данила Апостола.

Сестра Анастасія Михайлівна з 1718 р. була заміжня за Іллєю Михаловичем Турчином, сином березанського сотника. Сам Яків Михайлович був Дружина Тетяною Євстратієвна Гулак (1701 — ран. 1763). Їх діти:

• Іван Якович Пилипенко (1728—1767 — ?), в службі з 1753 р. — військовий канцелярист, сотник 1-ї полкової (1758—1767). Д..: Ірина Федорівна N (по материнській лінії Мирович-Полуботок) (у1763 р. їх доньці Ганні 8 р.);
• Федір Якович Пилипенко (1732—1777 — ?), у 1758—1763 — військовий канцелярист. Був одружений з донькою бунчукового товариша Мариною Степанівною Ілляшенко (? — ран. 1774).
• Семен Якович Пилипенко (1740—1782 — ?), сотник басанський (1770—1782). Д.: Параскева Іванівна Нестелій;
  • Іван Семенович Пилипенко,
  • Євдокія Семенівна Пилипенко (1725—1748 — ?),
  • Ганна Семенівна Пилипенко (1727—1748 — ?),
• Наталія Яківна Пилипенко (1738—1774). Ч.: Юхим Данилевський з 1739 р. значковий товариш у ГВК, військовий канцелярист ГВК (1741—1765.4.10.), у 1766 р. — секретар ГВК. У 1775 р. удівець, дітей не мав, жив у с. Усівці Басанської сотні, де мав 21 підданого. Абшитований військовий товариш. Д.: Наталія Яківна Пилипенко (1738—1774), донька полкового переяславського осавула (1734—1763 — ?).;
• Гафія Яківна Пилипенко (1742—1775 — ?). Ч.: Максим Романович Сноєвський (бл.1730 — 1775 — ?), син польського шляхтича, що вийшов з м. Глуська, суддя розправний, його другий шлюб.
• Євдокія Яківна Пилипенко (1725—1748 — ?), Ч.: Шум Павло Матвійович (? — 1729—1783) — син хорунжого полкового київського, службу розпочав з 1740 р., з 1751 р. значковий товариш, 1751 р. тримав сотенне правління замість сотника Негрулі, який був у поході. У 1754 р. був за полкового командира на будівництві фортеці св. Єлизавети. Сотник козелецький (з 1768.30.01) на місце Павла Руголя. Бунчуковий това- риш (з 1781.10.08.). Абшитований бунчуковий това- риш (1782). Власник 14 селянських дворів. Засідатель Козелецького повітового суду. Помер бездітним. Д.:Євдокія Яківна Пилипенко (бл. 1729—1786 — ?), донька судді полкового переяславського.
• Ганна Яківна Пилипенко (1727—1748 — ?), Ч.: Косяровський Григорій Васильович (1731 — ?) — навчався в КМА (1742), службу розпочав з 1745 р. у ГВК, ійськовий товариш (з 1757), писар Роменського повіту (1764), писар полковий (з 1765), абшитований полковим суддею (з 31 серпня 1765), бунчуковий товариш у Лубенському полку (з 14 квітня 1783), абшитований бунчуковий товариш (?– 1787—1790 — ?). Мав 77 підданих у 1 селі і 1 хуторі. Дітей не мали.

• Неурядова старшина Гетьманщини