Планетезималь
Планетезималь (від англ. planet — планета та infinitesimal — нескінченно мала) — небесне тіло на орбіті навколо зорі, що утворюється в результаті поступового осідання на ньому менших об'єктів та частинок протопланетного диску[1].
Безперервно притягуючи до себе речовину, планетезималі стають дедалі більшими, аж поки під дією сили тяжіння окремі частини починають ущільнюватись, піднімаючи температуру в центрі тіла. Висока температура плавить окремі частинки утворюючи протопланету.[джерело?] Прикладом планетезималі є астероїд Лютеція, у котрого під кілометровим шаром пилу є цілісне ядро.
Першу кількісну теорію формування планет, що включає «гіпотезу планетезималей», запропонував радянський астроном Віктор Сафронов[2][3][4][5].
Примітки
- Планетезималі // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 357. — ISBN 966-613-263-X.
- Сафронов В. С. Эволюция допланетного облака и образование Земли и планет.— М., 1969 (англійське видання — США, NASA TTF 677, 1972)
- Сафронов В. С. Происхождение Земли.— М.: Знание, 1987
- From Dust to Planetesimals. Workshop at Ringberg Castle. Germany. September 11—15, 2006. Архів оригіналу за 7 вересня 2006. Процитовано 26 березня 2012.
- Hubert Klahr, Wolfgang Brandner, ред. (2006). Planet Formation: Theory, Observations, and Experiments. Cambridge University Press.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.