Плоскостопість

Плоскостопість (також її називають pes planus або впала дуга) - це постуральна деформація, при якій склепіння ноги опускаються, при цьому вся підошва стопи вступає в повний або майже повний контакт із землею. Приблизно 20–30% загального населення має склепіння, яке ніколи не випрямляється.

Плоскостопість
Спеціальність Подологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 M21.4, Q66.5
DiseasesDB 4852
MedlinePlus 001262
eMedicine orthoped/540
MeSH D005413
 Flat feet у Вікісховищі

Симптоми

Найхарактернішими ознаками плоскостопості є швидка втомлюваність і больові відчуття в ногах під час ходьби. Через те, що між фалангами пальців ніг проходить безліч кровоносних судин і нервових волокон вся стопа навантажується і її кістки перетискають судини і нервові волокна. Через це виникає біль. Попри те, що плоскостопість може не виявляти значних симптомів, нехтувати хворобою не рекомендується. Якщо людина із пласкостопістю багато рухається, існує ризик отримання перелому стопи — так званий «маршовий». Таку назву цей тип перелому отримав тому, що вперше був діагностований у солдатів під час великих марш-кидків.

Можливі причини виникнення хвороби та симптоми:

Спадковість (вроджена слабкість зв'язкового апарату стопи);

• Слабкість м'язів і зв'язків стопи і гомілки через гіподинамію;

• Тривалі навантаження на ноги (довге стояння, взуття на високих підборах, вагітність та ін.);

• З'являється втома і біль у ногах, судоми, відчуття тяжкості, набряклість;

Різкий ріст розміру ноги, особливо вшир.

Лікування

Лікують цю хворобу насамперед за допомогою масажом стопи й задньої групи м'язів гомілки, які підтримують її в нормальному положенні. Є різноманітні види масажу при плоскостопості у дітей, детальніше про це можна почитати і переглянути фото тут - техніки масажу при плоскостопості . Ходіння по пласким поверхням з дитинства може допомогти в лікуванні. Призначають також ванночки для ніг та електростимуляцію м'язів гомілки. Активний спосіб життя та заняття спортом часто входять у рекомендаційний список лікування. Існують ортопедичні вкладки для взуття, які підтримують склепіння стопи в оптимальному положенні, що може допомогти із деякими проявами плоскостопості. Супінатори та пронатори можна замовляти на ортопедичних заводах, у спеціалізованих майстернях.

Профілактика плоскостопості

Профілактику плоскої стопи починають з чотирирічного віку через спадковість хвороби. Велике значення має правильний підбір взуття. Як дізнатися чи потрібно дитині ортопедичне взуття? Читайте статтю детальніше про те коли необхідно одягати ортопедичне взуття дитині. Особливу увагу звертають на ортопедичні вкладки. Взуття повинне мати поперечні та поздовжні вкладки, які сприяють формуванню обох склепінь стопи, а також задники, які фіксують стопу в одному положенні. Спеціальної дієти для запобігання плоскостопості немає, хоча харчування теж може грати певну роль у профілактиці. Ортопеди не рекомендують заняття такими видами спорту, як важка атлетика та біг[1].

Спортивні здібності

Наслідки плоскостопості підпадають під дві категорії: безсимптомні та симптоматичні. Люди з сильною плоскостопістю мають схильність до таких симптоми, як тендиніт стопи та коліна. Таким людям рекомендується розглянути хірургічне лікування. Люди, що мають гнучку стопу, як правило, проявляють мало або взагалі не проявляють жодних симптом[2].

Відповідно до шлюзу новин та журналів AAP, гнучкі форми плоскостопості не впливають на спортивні показники.[3]

Як правило, професійні легкоатлети (в першу чергу включаючи тренерів, ортопедів та виробників взуття) вважають, що людина з плоскостопістю має схильність до надмірного нахилу ноги під час бігу. Однак деякі також запевняють, що люди з плоскостопістю можуть мати занизький кут нахилу. Зі стандартними кросівками, запевняють професіонали, людина, яка має надмірний кут нахилу ноги, може бути більш чутливою до травм гомілки, проблем із спиною та тендиніту в коліні. Біг у взутті з додатковою медіальною опорою або використання спеціальних вкладок для взуття, ортопедичного взуття, може допомогти скомпенсувати біг за рахунок зменшення пронації та може зменшити ризик отримання травм[4].

Військова діяльність

Дослідження, що аналізують взаємозв'язок між плоскостопістю та фізичними травмами у солдатів, виявилися недостатніми, але жодне не свідчить про те, що плоскостопість є перешкодою, принаймні, у солдатів, які досягли віку військового набору без попередніх проблем з ногами. Натомість, у цій популяції є припущення про більший шанс травмування високих дугоподібних ніг. У 2005 році дослідження військовослужбовців Військово-повітряних сил Королівства Австралії, яке відстежувало новобранців протягом їхнього основного навчання, виявило, що ні плоска стопа, ні високі ноги не впливали на фізичну діяльність, рівень травматизму та здоров'я стоп. У будь-якому випадку, у людей з плоскостопістю було навіть менше травм[5]. В іншому дослідженні 295 новобранців оборонних сил Ізраїлю було встановлено, що ті, хто має високі дуги ніг, зазнали майже в чотири рази більше стресових переломів, ніж ті, у кого найменші дуги. Пізніше дослідження 449 практикуючих спеціальних бойових дій ВМС США не виявило суттєвої різниці в частоті переломів стресу серед матросів та морських піхотинців різної висоти дуги[6].

Примітки

  1. Чи можна бігати при плоскостопості
  2. Harris, Edwin J. (2010-01). The Natural History and Pathophysiology of Flexible Flatfoot. Clinics in Podiatric Medicine and Surgery 27 (1). с. 1–23. ISSN 0891-8422. doi:10.1016/j.cpm.2009.09.002. Процитовано 22 квітня 2020.
  3. Tudor, A.; Ruzic, L.; Sestan, B.; Sirola, L.; Prpic, T. (1 березня 2009). Flat-Footedness Is Not a Disadvantage for Athletic Performance in Children Aged 11 to 15 Years. PEDIATRICS 123 (3). с. e386–e392. ISSN 0031-4005. doi:10.1542/peds.2008-2262. Процитовано 22 квітня 2020.
  4. Hintermann, Beat; Nigg, Benno M. (1998). Pronation in Runners. Sports Medicine 26 (3). с. 169–176. ISSN 0112-1642. doi:10.2165/00007256-199826030-00003. Процитовано 22 квітня 2020.
  5. Esterman, Adrian; Pilotto, Louis (2005-07). Foot Shape and Its Effect on Functioning in Royal Australian Air Force Recruits. Part 1: Prospective Cohort Study. Military Medicine 170 (7). с. 623–628. ISSN 0026-4075. doi:10.7205/milmed.170.7.623. Процитовано 22 квітня 2020.
  6. Jones, B. H. (1 грудня 2002). Prevention of Lower Extremity Stress Fractures in Athletes and Soldiers: A Systematic Review. Epidemiologic Reviews 24 (2). с. 228–247. ISSN 0193-936X. doi:10.1093/epirev/mxf011. Процитовано 22 квітня 2020.

Посилання

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.