Пневматична гвинтівка Жирандоні

Пневматична гвинтівка Жирандоні була на службі австрійської армії, зокрема прикордонних військ від 1780 р. до близько 1815 р. Такі переваги як висока скорострільність, відсутність полум'я та хмари, низький рівень звуку від пострілу спочатку радо сприйнялись. Та, зрештою, від гвинтівки відмовились через кілька причин. Для того, щоб здіснити серію з 20-30 пострілів, необхідно зробити близько 1500 качків ручної помпи для наповнення резервуару. На самому початку запровадження гвинтівки в армійські підрозділи стало очевидним, що абсолютно непрактичним буде наповнювати всі порожні резервуари ручним насосом, оскільки під час інтенсивного бою вони могли швидко спорожнюватись. Тому Жирандоні розробив механічний колесовий пристрій для накачування порожніх балонів. В нім обертовий рух колеса перетворювався в поступальний рух поршня помпи високого тиску. Передбачалось використовувати такий пристрій для кожних п'яти гвинтівок плюс одна ручна помпа, та тільки дві такі механізовані помпи були виготовлені. Пізніше вирішили, що лише кожен другий солдат матиме ручну помпу. А Жирандоні розробив на додачу до двох механічних помп два транспортери, які перевозили до 1000 заряджених балонів. Для поповнення запасів заряджених балонів відправляли посильних в тил за лінію вогню. Резервуар, виготовлений з кованої сталі, скріплювався заклепками та герметизувався пайкою. Сама конічна форма резервуару-прикладу була вдалою та практичною, але досить складною для виготовлення. На той час такі процеси з технічної точки зору були достатньо трудоємкими та затратними а тому не поширеними.

До того ж зброя була досить делікатна, тобто чутлива до випадкових ударів, пошкоджень, звичних для військових обставин. А це могло призвести до недієздатності зброї. Нарешті, експлуатація гвинтівки відрізнялась від решти зброї того часу. Це вимагало спеціального навчання для солдат. Хоча військові відмовились, мисливці продовжували її використовувати, оскільки на мисливстві немає потреби у великій кількості пострілів, а отже і немає необхідності часто заряджати балони.

Пневматична гвинтівка Жирандоні довжиною 1.2 м та масою 4.5 кг була близькою за параметрами ураження до мушкетів тих часів. До гвинтівки застосовувались круглі кулі .46 калібру (11.75 мм) зі свинцю.[1] Циліндричний магазин, розташований паралельно стволу, містив 20 куль. Ударний механізм куркового типу, що зовні нагадував тогочасні кремнієві затвори, вдаряючи по клапану резервуара на короткий проміжок часу відкривав резервуар, випускаючи порцію стиснутого повітря, яке в свою чергу розганяло свинцеву кулю в стволі. Ствол мав 12 правосторонніх нарізів з кроком гвинта приблизно 26.25 дюймів (667 мм). Відтворення гвинтівки Жирандоні сучасними дослідниками [1] на основі оригінальних зразків показало, що тиск в балоні, об'ємом близько 1 л, сягав 800-1000 psi (54-67 атм). Маса свинцевої кулі калібру 11.75 мм ~ 10 г. Швидкість кулі першого пострілу сягала 270 м/с (енергія 370 Дж) Середня швидкість кулі в серії 20 пострілів (весь магазин) становила ~ 200 м/с. Отже, середня енергія пострілу ~ 200 Дж. Перезарядка відбувалась наступним чином. Слід було підняти гвинтівку вертикально, стволом догори та пересунути зліва направо прямокутний перезарядний слайдер з отвором, розташований поперечно казенній частині ствола. Куля з магазину під власною вагою попадала в отвір слайдера. Під дією зворотньої плоскої пружини слайдер повертався в попереднє положення та переносив кулю до основи ствола. Тобто це є нічим іншим як казенним заряджанням. Звичайний мушкет вимагав від солдата стати поряд з гвинтівкою для того, щоб засипати пороху та закласти кулю. Гвинтівка Жирандоні забезпечувала стрільцю «низький профіль», що життєво важливо в бою. Тогочасний військовий статут від 1788 р. вимагав, щоб кожен стрілець був оснащений трьома попередньо зарядженими резервуарами (два запасні та один встановлений, вкручений по різьбі до гвинтівки), шомполом для чистки ствола, ручною помпою, формою для лиття куль, сотнею свинцевих куль (1 в стволі, 19 в магазині, 80 в чотирьох магазинах). Для запасних балонів, магазинів, помпи була передбачена відповідна шкіряна сумка. Важливо було також підтримувати вологою шкіряну прокладку-сальник, що мала форму кільця та встановлювалась в задній частині гвинтівки, навколо різьби в яку вкручувалась кришка резервуару. Вологий сальник запобігав втраті тиску крізь різьбу під час здійснення пострілів.[2]

Повітряний резервуар булавоподібної форми виконував роль прикладу. З повним балоном можна було здійснити до 30 пострілів. За максимального тиску, кулі були ефективними на відстані до 150 ярдів (137 м). Потужність пострілу падала в міру спороження резервуару. Воєнний письменник August Haller в 1891 році відзначав у трактаті Die österreichische Militär-Repetier-Windbüchse, що перші десять пострілів були ефективні на відстані 150 кроків, наступні десять — на відстані до 120–125 кроків, решта десять до 100 кроків. Тиск, що лишався в резервуарі був надто низьким.[3]

Пневматична гвинтівка Жирандоні була чи не першою багатозарядною гвинтівкою магазинного типу. До того ж це була перша багатозарядна гвинтівка, яка використовувалась військовими. Серед новацій це казенний перезарядний пристрій слайдерного типу, який дозволяв здійснити щонайменше 22 постріли на хвилину (хоч в запасних магазинах і було по 20 куль, встановлений паралельно стволу подавач вміщував 22 кулі). На той час це була неймовірна скорострільність. Для прикладу мушкет, який заряджався через дульний зріз, дозволяв здійснити 3-4 прицільні постріли на хвилину. Резервуар тиску, що виконував роль приклада, досить швидко міг бути замінений в бойовій обстановці на інший, оскільки вкручувався в задній частині гвинтівки лише на єдину різьбу (приблизно М22). Важливим був винахід латунної спіральної пружини, яка в кожному резервуарі виконувала роль зворотної пружини клапана. Оскільки латунь не руйнувалась під дією конденсату, що міг накопичуватись при кожному заряджанні балона, це забезпечувало надійне утримання сталого тиску в балоні та тривалу експлуатацію клапана. Хоча гвинтівка Жирандоні була на службі лише 35 років, вона випередила час завдяки оригінальній будові та технологіям виготовлення. Зокрема вогнепальна багатозарядна гвинтівка Генрі (Вінчестер (гвинтівка)) з'явилась лише за 50 років.

• Пневматична зброя
• Пневматика з попереднім накачуванням

• Beeman's History on Austrian Large Bore Airguns
• I Benemeriti Di Cortina D'Ampezzo
• Die Windbüchse
• (original 1780 example)
• Girardoni Air Rifle as used by Lewis and Clark at the National Firearms Museum